Північна Македонія – Україна – 2:3

До гри

Це був лише другий матч у кваліфікації до Євро-2024, а вже перед ним із значною дозою ймовірності можна було сказати, що особливого турнірного значення для збірної України він не матиме. Справді, навіщо особливо перейматися сутичкою з балканським вовком, якщо попереду на тебе чигають англійський лев та італійський тигр? Груповий турнір, за наявності таких суперників (ну й “пощастило”…), нічого втішного з точки зору можливості  поїздки через рік до Німеччини нам не обіцяє – більші сподівання пов’язані з доволі туманною перспективою потрапити туди через play off Ліги націй. Хоча про це нині думати ще зарано, і  все тут залежить не від збірної України. Все ж, кваліфікація є кваліфікація, а матч з міцною командою Північної Македонії (нагадаю, перемогли у відборі  до Кубку світу-2022 збірну Німеччини на виїзді та усунули зі своєї дороги у play off таку собі Італію) став для Сергія Реброва першим серйозним випробуванням на посаді.

Гра

Матч почався на зустрічних курсах. Атака господарів тут же отримувала у відповідь атакуючу, хоча й без гостроти, вилазку українців. До середини тайму на полі встановилася певна територіальна перевага македонців, про що свідчить і величенька кількість поданих ними кутових. Втім, гострих моментів було обмаль, і з цієї точки зору гра на визначення видовищної не тягнула. Матвієнко, чи не головний антигерой матчу з німцями, “відзначився” і цього разу – на 30 хв. не встиг вчасно прибрати руку, в яку нещасливо влучив м’яч. Пенальті – гол. Що стосується креативу з боку України, то його найкраще характеризують слова коментатора про те, що м’яч практично не потрапляє до Судакова, який власне й мав передусім організовувати гру. Все, що можна було програвати, наші програвали; в усіх ігрових епізодах виглядали гірше за суперників. До того ж – жодного удару в площину воріт господарів. Отож закономірним був  другий гол у наші ворота на 39 хв.: македонець Ельмас (новоспечений чемпіон Італії в складі “Наполі”) сповна скористався цілковитим потуранням з боку українських захисників і завдав ефектного і невідпорного удару здалеку.  А якби на 45 хв. Трубін не відбив небезпечний постріл зі штрафного, то на перерву нашим гравцям довелося б йти вже із зовсім непристойним рахунком. “Абсолютно мертва, безідейна збірна України. При Петракові було краще”, – так невесело підбив підсумок першої половини журналіст у студії.   

“Треба забити один гол – тоді суперники почнуть нервувати”, –  сильно фантазував, як здавалося,  коментатор на початку другого тайму. На щастя, не все, що здається, виходить безрезультатним в кінцевому підсумку. Метаморфозу, яка сталася зі збірною України з другої третини другої половини гри, важко й пояснити. Напевно, довго чесали потім чола від нерозуміння  тренери та гравці їхнього суперника. На 62 хв. Забарний вкупі з Циганковим продемонстрували македонцям, як треба раціонально використовувати кутові: рудоволосий хавбек “Жирони” вдало подав  корнер, а захисник “Борнмута” майстерно підрізав м’яч головою в кут воріт (таки чогось навчився в Англії).  Минуло 5 хвилин – і чи не перший стрімкий фланговий прохід Мудрика та його простріл у штрафний майданчик завершився точним ударом Коноплі. На довершення бід господарів, їхній гравець на 72 хв. грубо зіграв проти Ваната, який замінив доволі інертного в цій грі Довбика, і залишив свою команду в меншості. Кількісна перевага українців дала результат на 83 хв.: Мудрик, який в цьому матчі сповна розкрився як вмілий асистент, націленою верховою передачею знайшов Циганкова, котрий головою спрямував м’яч у ворота македонців. 3:2 – цього разу обійшлося навіть без нервозності останніх хвилин. Швидше господарі мають радіти, що не пропустили вчетверте. 3:2 – приємна вольова перемога, але, щиро кажучи, досі остаточно неясно: чи це українці перемогли, чи македонці (північні) програли?

Після гри

Сергій Ребров: “Ми не мали достатньо часу, щоб підготуватися до матчу… У перерві гравці подумали, що можна зробити, та вирвали гру”.

Юхим Конопля: “У роздягальні нам вказали на помилки, які ми робили у першому таймі. Сказали, що треба додати у бажанні… У другому таймі все вийшло”.

І донеччани Ребров та Конопля, і уродженець Харківщини Мудрик давали післяматчеві інтерв’ю досить грамотною українською мовою, чого ще декілька років тому не можна було й уявити. Чи про таку “денацифікацію” українців мріяв Путін, починаючи свою загарбницьку війну?

Все ж головної болючої теми сьогодення не уникнути і в футбольному репортажі…