Україна – Мальта – 1:0

Після матчу з македонцями, перемога в якому впала нашим гравцям наче сніг на голову, про інший підсумок гри зі збірною Мальти навіть не думалося. Те, що так не думалося вболівальникам, ще нічого – головне, щоб у легку перемогу завчасу, ще до стартового свистка не думали наші футболісти.

Вони взялися до справи серйозно: вже на перших хвилинах завдали послідовно кілька  ударів по воротах суперників. Били Конопля, Ванат;  намагався майже з нульового кута вразити ворота Ярмоленко. А на 16 хв. Ванат втратив дуже зручний шанс, не зумівши в шпагаті замкнути флангову передачу низом Циганкова. Втім, конструктивній грі наших футболістів зовсім не сприяла величенька кількість браку в передачах, причому в ситуаціях, які зовсім не спонукали до цього. До того ж, після стартового спалаху наші атаки стали розвиватися дещо схематично і до того ж – повільно, що значно спрощувало завдання гравців збірної Мальти. Вони трохи посмілішали і вирішили, що приспів час показати своє вміння.  На 24 хв. мальтієць Джонс завдавав удару з дуже хорошої позиції і по-справжньому пробачив нашу збірну. Серед більш-менш помітних подій першої половини – розрахований удар Циганкова на 37 хв., після якого м’яч пролетів трішки вище поперечини, а також постріл Маліновського (дуже рідко використовував він цю свою зброю) уже в доданий час, який, врешті-решт, призвів до незарахованого гола Циганкова. “Ну, нічого – подумалося після першого тайму, – наші  по-справжньому заграють після перерви і підбадьорливих (хоча й, можливо, не дуже благозвучних) слів Реброва у роздягальні”.

Так воно, зрештою, й сталося. Бажання у наших футболістів забити  в другому таймі, здавалося, просто зашкалювало, причому свіжий струмінь внесли гравці, які вийшли на заміну.  Помітно загострив гру Буяльський, активно тиснув на суперників на лівому фланзі Миколенко. Наступ українців завершився цілою серією ударів, один з яких знайшов руку оборонця збірної Мальти. Однак Ярмоленко з 11-метрової позначки лише струсонув поперечину. Ця невдача не надто вплинула на наших гравців – вони продовжували облогу штрафного майданчика номінальних гостей, тим більше що ті вели себе, як і личить гостям, скромно, без зайвої агресії, що змусило відверто нудьгувати Трубіна. Зате зовсім не нудно було біля протилежних воріт – там оборонці та голкіпер працювали в поті чола. Однак за свою стійкість все ж не були винагороджені – на 69 хв. тривалий штурм українців призвів до другого пенальті у ворота збірної Мальти. Ярмоленко, який, здається дістав короткочасну алергію на пробиття 11-метрових, цього разу пішов кудись подалі – на кут штрафного майданчика, а виконувати суддівський вирок взявся Циганков. Хавбек “Жирони”, який, напевно, був найкращим у нашій збірній за сумою трьох останніх матчів, зробив це бездоганно. За час що залишився, наші намагалися збільшити перевагу в рахунку, що видавалося цілком можливим за майже відсутньої контргри з боку мальтійців, але більше м’яч  у ворота футболістів з характерними хрестами на футболках потрапляти не забажав.

Резюме: 1) очки, як і гроші, не пахнуть: блискучі 5:0 чотири роки тому в матчі з Сербією і нинішній вимучений 1:0 у грі з Мальтою оцінюється однаковими трьома пунктами; 2) спарені матчі (які цього разу, з урахуванням спарингу з Німеччиною, були строєними) нашим досі даються важкувато; 3) навіть за відсутності активної протидії з боку суперників на заваді українцям стає їхня давня болячка: завеликий брак у передачах, що спотворює і естетику гри і, що ще важливіше, може впливати на результат; 4)  9 і 12 вересня, у поєдинках з Англією (вдома) та Італією (на виїзді) ці червневі матчі згадуватимуться як легка літня прогулянка…