Гей, “файне місто”, ти вже з глузду з’їхало, чи лиш збираєшся?

Інакше якось важко описати те, що в тобі відбувається,

Вже звиклось тут, що влада все під себе  тягне,

А простолюду ж – дуля, або – черствий пряник,

Вже звиклось, що тут каста є закрита бізнесово-політичної “еліти”,

Що свого ні за що не згодна втратити чи упустити,

А щоб робилось це із виглядом державницьким, велично,

Потрібно в вишиванці груди випнути вперед патріотично,

Дурний ти, люде рідний, отож й маєш те, що маєш,

Або ж – кого собі на шию обираєш,

Що глузду в тім нема – сказати, мабуть, зможе і дитина,

Та це – вже справа звична, отака собі рутина,

Тепер же нове дещо маємо – пов’язане зі світом потойбічним:

Між сім’ями загиблих на війні з’явились протиріччя

Навколо пантеону – має бути однотипним він, єдиним,

Як стрій бійців, що свій останній тут знайшов спочинок,

Чи може встановити тут сім’я відома і активна

На смак свій монумент – окремий, екслюзивний?

Не хочу влазити у справу цю – є в ній щось неприємне й моторошне,

Але на досвід невеликий свій зіслатись можу:

Як занесе колись вас доля в Вашингтон,

Відвідайте тамтешній історичний цвинтар – Арлінгтон

Там чемпіони світу з боксу спочивають, судді з Нюрнберга, 5-зіркові генерали,

Їх всіх в однакових могилах під надгробками стандартними поклали,

Лише над Джоном Кеннеді вогонь палає

І огорожа з ланцюга могилу обрамляє,

Напевно, гонору родини вмерлих і загиблих мали теж багато,

Але – погодилися, що закон потрібно поважати.

***

Гей, “файне місто”, ти вже з глузду з’їхало, чи лиш збираєшся?

Інакше якось важко описати те, що в тобі відбувається…