На тлі очікування війни, арешт в Австрії українського олігарха Дмитра Фірташа був не таким помітним. Проте багато хто назвав цю подію “бомбою”. Бо Фірташа називають “касиром Януковича”.
І хоча у ФБР кажуть, що арешт просто збiгся у часі з українсько-російським конфліктом, більшість експертів переконана – це не випадково.
Арешт здійснено відповідно до запиту ФБР. У бюро повідомили, що зайнялися Фірташем ще в 2006 році, проте лише тепер можуть заарештувати його. Судові органи США вимагають екстрадиції українського підприємця з Австрії для здійснення правосуддя в Чикаго. Там йому загрожує довічне ув’язнення, однак олігарх може вийти на волю під заставу 125 мільйонів євро. Блокбастер тільки починається.
“Арешт Фірташа – це початок зачистки найкорумпованішого сектора економіки Східної Європи, – каже Юрій Луценко. – Глобальна мета – Фірташ – Могилевич – Путін”.
Як так сталося, що 49-річний українець із села Синьків Заліщицького району Тернопільської області піднявся аж так високо, що став своєрідною зброєю проти самого Путіна?
Його статки оцінють у 2 – 3 мільярди доларів. Дмитро Фірташ походить з простої сім’ї. Його мати працювала бухгалтером на цукровому заводі, батько – водієм. Оскільки родина жила в Заліщицькому районі, який славиться своїми помідорами, то саме з них хлопець розпочав свій бізнес. До закінчення школи він допомагав матері вирощувати і продавати помідори. Далі було Краснолиманське залізничне профтехучилище, однак за фахом хлопець не працював ані дня. Поїхав до Чернівців, де в ті часи люди на торгівлі заробляли непогані гроші. Щоправда, числився пожежником, але насправді почав займатися бізнесом і згодом очолив своє перше ТОВ “КМІЛ”. Перші гроші заробив, обмінявши українське сухе молоко на узбецьку бавовну, яку продав у Гонконзі…
Закінчив Національну академію внутрішніх справ, але в 1990-му переїхав до Москви, де зайнявся енергетичним бізнесом. Це сталося після того, як у Туркменистані Фірташ познайомився з українським бізнесменом Ігорем Бакаєм. Той мав квоту на постачання газу до України. Відтак Фірташ створив спочатку “EuralTransGas”, а пізніше – “Emfesz”, “РосУкрЕнерго”. Крім того бізнесмен володіє найбільшими хімічними підприємствами України. Ще провадить агро-, медіабізнес, займається нерухомістю, щороку скуповує українські облгази. Усі активи олігарх об’єднав у компанії “Group DF”. Неофіційно ж його називали “касиром Януковича”. Щодо особистого життя Фірташа, то відомо про три його офіційні шлюби та троє дітей – двох доньок та сина.
– Фірташ не був публічним, його ніхто особливо не знав, доки він не прославився своїм скандальним розлученням із другою дружиною – талановитою бізнесменкою Мариною Калиновською, – розповідає Віктор Небоженко, директор соціологічної служби “Український барометр”. – До речі, назва його першого підприємства “КМІЛ” розшифровується, як “Калиновська Марія і Любов”. Жінка вимагала від колишнього чоловіка 100 мільйонів. Та після того, як він увійшов до оточення Ющенка, його статки почали дуже швидко зростати.
– Як виникла “газова схема” Фірташа?
– Схема “РосУкрЕнерго” з’явилася наприкінці липня 2004 року, – розповідає Михайло Гончар, директор енергетичних програм Центру “Номос”. – З благословення Кучми та Путіна, яким на зустрічі в Ялті показали документи, якi підписав у Швейцарії міністр палива та енергетики Бойко і представники “Газпому”. Йшлося про створення компанії “РосУкрЕнерго”. Янукович в той час був прем’єр-міністром. Льовочкін працював тоді головою адміністрації Януковича. Організовану політичну газову групу недаремно називали групою Фірташа – Бойка – Льовочкіна. У 2006 році “РУЕ” створила дочірню структуру – “Укргазенерго” і в 2007 році практично контролювала більшу частину ринку промислових споживачів газу України. У 2010 році група Фірташа – Бойка – Льовочкіна допомагає повернутися до влади Януковичу. Він з ними щедро розраховувався стратегічними підприємствами. Плюс повернув 11 мільярдів доларів “Нафтогазу” компанії “РосУкрЕнерго”.
– Яка мета арешту Фірташа? Чому це робить ФБР?
В. Небоженко: – По-перше, Фірташ був дуже близьким до Януковича, тому одна з причин арешту – знайти нові юридичні докази для кримінальних справ проти колишнього президента. По-друге, цим арештом можна показати, наскільки та через які механізми корумпованi західні (насамперед німецькі) газовики, пов’язані з “Газпромом”. І це одна з причин, чому Путін не боїться санкцій: в нього дуже сильні вважелі впливу на сьогоднішніх політиків і бізнесменів Європи, передусім – Німеччини.
М. Гончар: – Думаю, що ця справа не випадково визріла саме в цей момент. Можливо, у США зрозуміли, що вплив Росiї на Україну здійснюється не лише військово-політичним шляхом. Далi діють комунікації, що сформувалися з кінця 90-х років. Змінювалися президенти, уряди, а Фірташ – залишався.
Очевидно, що настав час переформатувати не тільки і не стільки українську, скільки європейську газову політику. Газові потоки генерують фінансові, а фінансові (серед іншого) генерують корупцію. Не лише в Україні, Росії, але й у Європі також. Звісно, перш за все в поле уваги ФБР потрапить схема, через яку збиткiв зазнали американські акціонери – пенсійнi фонди, які приймали депозитарні розписки “Газпрому”. Адже “Газпром”, реалізуючи схему “РосУкрЕнерго”, таким способом, власне кажучи, забирав частину прибутку акціонерів. “РУЕ” не можна роглядати як якусь окрему компанію. Недаремно колись Олег Дубина, керівник “Нафтогазу”, назвав її ще одним рахунком “Газпрому”. Тобто, тепер дуже багато цікавих речей вилізе назовні. А тому російському керівництву є чого хвилюватися. Путіновi та Медведєву в тому числі.
Світлана ОЛІЙНИК, газета “Експрес“
Loading ...