Музичний небосхил Збаражчини починає осявати проміння нової зірочки. Ім’я її – Максим Панасик, восьмикласник Залужанської ЗОШ, водночас учень сьомого класу Збаразької музичної школи.

Нещодавно хлопець отримав дуже вагому у своєму творчому житті нагороду − друге місце у ХVІІ Всеукраїнському фестивалі-конкурсі «Провесінь», що відбувся наприкінці лютого у Кіровограді, – повідомляє “Народне слово”.

– Впродовж двох останніх років, − зізнається мама юного музиканта, − Максим настільки фанатично, по 6 годин в день, займався грою на своєму улюбленому акордеоні, що думаю, ці зусилля повинні були вилитисьу певний успіх. І я задоволена, що Максимову працю журі конкурсу оцінило належним чином.

− Журі дійсно було справедливим, − відзначає Максим, − проте ніяких досягнень не було б, якби мама не привела мене до музшколи і не змушувала на початках вчитись. Не меншу роль у моєму виборі захоплення зіграли брати Вітя і Василь Кравчуки і, звичайно, їхній наставник Андрій Андрійович Канас. Їхні перемоги, віртуозність володіння інструментом настільки мене заворожили, що я, потрапивши під вплив цієї магії, досі не розчарувався. Хочу з допомогою Андрія Андрійовича досягти таких же висот, як Кравчуки і стати професійним музикантом.

− І йому це вже потрохи починає вдаватися, – радіє мама – Леся Зіновіївна, викладач по класу гітари. – На кіровоградському конкурсі навіть голова журі − старший викладач Національної музичної академії України ім. П.І.Чайковського Людмила Олександрівна Шорошева відзначила, що з першої ноти у грі кожного конкурсанта, в тому числі і Максима, впізнається почерк викладача.

− Я задоволений, − зауважує наставник А.Канас, − що маю такого наполегливого учня. Його цілеспрямованість, навіть можна сказати, впертість, у позитивному значенні цього слова, надзвичайна працездатність допомагають йому добиватись бажаного. Добрий приклад братів Кравчуків – переможців всеукраїнських та міжнародних конкурсів, які сьогодні уже навчаються у Тернопільському державному музичному училищі ім. С.Крушельницької, в одному з найсильніших музучилищ України, зіграв визначальну роль у долі Максима. До речі, Віктор і Василь цьогоріч також брали участь у згадуваному конкурсі і зайняли відповідно друге та перше місця серед студентів музучилищ. Тож Максиму є куди рости і на кого рівнятися. Участь у подібних конкурсах, які є своєрідним ситом для відбору майбутніх студентів музучилищ, є не тільки дуже важливою сходинкою на шляху до майстерності, а й конкретною заявкою про свій талант, який мають побачити і не пропустити фахівці.

Шлях Максима до кіровоградського конкурсу проліг через перемоги в обласних конкурсах «Творчість юних»: у 2010 році отримав друге місце, а минулоріч уже піднявся на перше. Тому цілком природно, що наступним етапом став успіх на Всеукраїнському конкурсі серед виконавців на народних інструментах.

Але чи була б ця перемога, якби не підтримка земляків? Адже на конкурсі Максима підстерегло несподіване випробування: у найвідповідальніший момент акордеон «відмовився» грати. Неполадки в інструменті вимагали ремонту, на який уже не було часу. Хлопець ледь не за панікував. Та виручили земляки з Вишнівця. Тарас Дідик, який брав участь у конкурсі, куди приїхав також разом з мамою, не задумуючись, запропонував хлопцеві свій акордеон. – Тож у Кіровограді, − каже Максим, − я не лише здобув призове місце, визнання журі, а й знайшов справжнього друга, якому дуже вдячний, і радий, що він також не залишився без нагороди − отримав третє місце.

Тепер Максим та його мама прикру пригоду пригадують з усмішкою. Уже вляглись усі хвилювання, втома від шістсоткілометрової дороги до Кіровограда. Окрилений успіхом, Максим разом з наставником готуються до наступних випробувань – спершу поїдуть на обласний конкурс, який відбудеться у Тернополі 28 березня, а у травні їх чекає дорога до Дрогобича, де пройде Міжнародний конкурс «Вічний рух».

− Для подальших перемог, − зауважує Андрій Канас, − у Максима є все − бажання і натхнення, працьовитість і здібності. Маємо проблему лише з при дбанням інструмента. Чим вищого ґатунку конкурс, тим якіснішого, а значить дорожчого, акордеона він вимагає. Коштує інструмент тисячі євро, тож без участі батьків тут ніяк не обійтись. Адже музична школа не має фінансових можливостей для придбання дорого+вартісних інструментів. Проте не хотілось би, щоб матеріальні питання стали перешкодою для професійного зростання, становлення юного музиканта.