Німеччина – Україна – 3:3

Це – перша наша нічия з німцями на їхньому полі. Подія видається  вартою уваги й більш детального, як на товариський матч, опису.

До гри

Те, що Німеччина на свій 1000-ний матч вибрала в суперники не когось зі світових чи європейських грандів, а збірну України – радше акт гуманітарної уваги до нас. Історія поєдинків проти Бундестіму для нашої головної команди досі складалася, можна сказати, гнітюче: 3 нічиїх при 5 поразках з різницею м’ячів 7:17. Вчора вона цілком могла набути пристойнішого для нас вигляду. Могла, але…

Гра

Вже на початку Мудрик намудрував такого, що вивів Фулькруга на побачення з Трубіним. Німецький форвард явно не чекав такого презенту і з вигідної ситуації промахнувся. Втім, гол не змусив себе довго чекати: на 6 хв.  Вольф вправно розібрався в центральній зоні з двома оборонцями і вразив  ворота України – не без пасивного сприяння того ж Фулькруга, якого зачепив дорогою м’яч.  Все ж, подолавши стартову нервозність, наші футболісти довели, що чогось таки навчилися в Англії, Іспанії, Еміратах і навіть в УПЛ. Степаненко в опорній зоні, наскільки міг, пригальмував “шкідницьку” діяльність капітана Бундестіму Кімміха, що суттєво знизило гостроту атак господарів. І тут наче вдарив грім:  на 19 хв. обрізка німців призвела до гострого контрвипаду українців:  пасу Забарного з глибини поля на Тимчика, передачі останнього на Циганкова і удару хавбека “Жирони” правою “тещиною” ногою в кут воріт – 1:1. Минуло 4 хвилини – і Україна вже вела в рахунку. Знову Тимчик здійснив рейд правим флангом і прострілив у центр, де Циганков дотепно пропустив м’яч на Мудрика. Удар у форварда “Челсі” вийшов неоковирним, але результативним – за допомогою оборонця господарів Рюдігера, рикошетом від якого м’яч влетів у німецькі ворота. Тут пригадалося, що  Німеччина останніми роками зірок з неба не хапає, а скоріше навпаки – регулярно вилітає на етапі групових турнірів Кубку світу, або ж  на ранніх стадіях плей-офф першостей Європи. Тренер Флік підвівся з лави з виразом обличчя унтерштурмфюрера СС в радянських кінофільмах – стало зрозуміло, що такий перебіг гри його не влаштовує. Господарі поступово взяли карний майданчик українців у облогу, однак наші захисники, яким приходили на допомогу Ярмоленко і Мудрик, діяли максимально уважно. На 44 хв. Ярмоленко, прикривши м’яч корпусом віддав короткий пас  на Тимчика, який міг вразити ближній кут, але влучив у бокову сітку. А вже в доданий час  Сане ударом зі штрафного струсонув поперечину – аж дзвін пішов стадіоном.

Зі старту другого тайму господарі взялися по-хазяйськи (по-бюргерськи?) контролювати м’яч, хоча до гостроти воротам Трубіна не доходило. Натомість несподівано знову дійшло до гола у ворота німців. По-дурному (інакше не скажеш) помилився захисник Гінтер, якого “обікрав” Довбик і віддав пас на Циганкова, котрому залишалося лише вразити порожні ворота. В повітрі, з урахуванням згаданої вище історії зустрічей з німцями, запахло сенсацією. Два м’ячі переваги давали нашим футболістам змогу сповна віддатися улюбленим контратакам, але  виходили вони у їхньому виконанні якимись повільними й погано організованими. Українці воліли не притискатися до своїх воріт, з досвіду знаючи, чим це загрожує, а зустрічали суперників на дальніх підступах до власного карного майданчика.   На 75хв. Мудрик вдало зіграв  на Зубкова, але голкіпер Бундестіму Трапп виручив. Тут таки Ванат лише трохи  не встиг на гострий простріл Судакова. Пішла остання десятихвилинка, і наші футболісти, як це частенько з ними буває, вирішили самі собі ускладнити життя. А заразом – пограти на нервах своїх уболівальників (дуже невдячне, з урахуванням нинішніх обставин, заняття). Спершу роль “паршивої вівці” взяв на себе  Матвієнко, який на 83 хв. спочатку поступився Хавертцу у верховій боротьбі, а потім чомусь зовсім виключився з епізоду, давши можливість німцеві вразити наші ворота. А коли на 90 хв. (ще одна наша паскудна звичка) Соболь незграбно зіткнувся у карному майданчику  з тим же прикро настирним Хавертцом, стало зрозуміло, що запах сенсації не обернеться нею. Удар Кімміха з “точки” був більярдно точним – 3:3. З точки зору товариського статусу матчу – цілком прийнятний рахунок. Якщо ж врахувати перевагу в два м’ячі до 83 хв. – виникають не дуже приємні запитання і передбачення…

Ребров

Запитання передусім адресовані Сергію Реброву. Новий тренер збірної пообіцяв “нові вимоги” до футболістів. Якими вони будуть і як виконуватимуться – стане краще зрозумілим уже в найближчих офіційних поєдинках проти Північної Македонії та Мальти. У матчі ж з Німеччиною наші футболісти на нові вимоги нового тренера відповіли старою розхлябаністю в захисті в заключні хвилини і такою ж старою й дуже поганою звичкою розтринькати перевагу й не використати свій шанс.  “Вважаю, що збірна України повинна бути більш агресивною в порівнянні з останнім матчем зі збірною Англії. А стиль ви побачите”, – сказав перед грою новий наставник збірної.  У звітному матчі вдалося, напевно, побачити пунктирні начерки отого стилю, хоча помітити його за звичними хибами і вадами було все ж не дуже легко…