На адресу редакції надійшов лист з віршем від відомого тернопільського журналіста та публіциста Ігоря Дуди. Із задоволенням його публікуємо
Звернення до члена Небесної сотні
Тебе не раз я, мабуть, в місті зустрічав
Проходив мимо і не помічав
Ти був як всі: не гірший і не кращий
Я і подумати не міг тоді нізащо,
Що у близьку і вирішальну днину
Тебе й мене покличе Україна.
Ти на Майдан прийшов в туманному світанні,
А я залишився удома на дивані
Ти чад вдихав підпалених коліс,
Безсонням мучився, на барикаду ліз,
А я удома свіжі вісті слухав,
А потім обговорював на кухні
І ти не знав, куди дорога заведе:
У рідну хату чи під кулю з СВД
Вона дісталася тобі, закрились очі
Мене ж відтоді моя совість точить.
Ти лиш в життя вступав і мало що пізнав
І ще, напевно, ту, єдину, не обняв,
І квіти не приніс, у двері не постукав –
Вся Україна підняла тебе на руки
І понесла в заквітчаній труні…
І тяжко, й гірко на душі мені
Тому, непевно, що живу я замість тебе,
А ти на мене дивишся із неба,
Тож поки смерть не стулить мої віки,
Я – твій боржник. Віднині і навіки.
Ігор Дуда,
журналіст
Loading ...