У той час, коли ви читаєте цi рядки, у свiтi триває нова революцiя. Так, так, не дивуйтесь, вона навiть має свою назву – четверта iнформацiйна. “Четверта iнформацiйна революцiя пов’язана з винаходом комп’ютерiв та комп’ютерних мереж” – пише електронна енциклопедiя Вiкiпедiя.

I полiтики, якi сьогоднi борються мiж собою за крiсла та мiсця у владi, не розумiють головного: свiт змiнився, i боротьба йде на iншому фронтi. Це непомiтна боротьба, у яку мимоволi втягнутий кожен з них. Адже майже усi вони користуються комп’ютерами, iнтернетом, планшетниками, смартфонами, сучасними програмами й не зауважують залежностi вiд них.

Без цих досягнень сучасної цивiлiзацiї обiйтися уже не можуть, анi вони, анi держава. Бо ж державний апарат кожної країни нинi використостовує у своїй дiяльностi мiльйони комп’ютерiв. Водночас усiх виробникiв комп’ютерiв можна полiчити на пальцях однiєї рук. Ще менше виробникiв процесорiв та материнських плат – основних компонентiв цих машин.

То ж хто вони, отi транснацiональнi монополiсти, якi виробляють продукцiю, без якої годi уявити роботу будь-якої державної служби у будь-якiй країнi свiту? Хто нинi у свiтi виробляє левову частку комп’ютерiв та програмного забезпечення?

Вiдповiдь на цi та iншi питання – у розмовi “Експресу” iз членом правлiння Iнтернет-асоцiацiї України, керiвником холдингу “Iнтернет-iнвест” Олександром Ольшанським та менеджером проектiв однiєї з найбiльших IT-компанiй України Михайлом Катруком.

“США починають i…”

– Якi фiрми з яких країн нинi є лiдерами на ринку виробництва комп’ютерiв?

О. Ольшанський: – Ця iнформацiя вiдкрита. На першому мiсцi “Hewlett-Packard” (США) з часткою 18,8% , на другому – “Acer” (Тайвань) – 12,7%, на третьому – “Dell” (США) – 11,6%, на четвертому – китайська “Lenovo” – 10,1% та японська “Toshiba” – 5,7%.

Iншi виробники мають набагато нижчi частки, хоча на них загалом i припадає сегмент 41,1%. Проте цей рейтинг доволi умовний, тому що насправдi комплектуючi до кожного з комп’ютерiв будь-якої фiрми виготовляє обмежена кiлькiсть виробникiв.

М. Катрук: – Так, ринок виробництва “серця” комп’ютерiв – центрального процесора та системних (материнських) плат – монополiзований. На ринку процесорiв лiдирують американськi “Intel” (частка ринку 81,8%) та AMD (10,4%).

Натомiсть “пiонерами” з виробництва материнських плат є всього три компанiї – “Asus” – 33,3% ринку, “Gigabyte” – 27,2%, “MSI” – 23,6%. Тобто, лише три компанiї контролюють понад 84% свiтового ринку системних плат.

Якщо ж ми подивимось на ринок вiдеокарт, то тут лiдерами є американськi “Intel” (її iнтегрованi у процесор вiдеоадаптери реалiзованi приблизно у половинi всiх комп’ютерiв у свiтi) та компанiї NVIDIA i AMD, якi заповнили другу половину ринку своїми дискретними вiдеокартами у спiввiднощеннi 64% i 35%.

Тобто, на кожну комплектуючу є одна-двi, рiдко – бiльше фiрм, якi їх виготовляють. Усе в їхнiх руках, i те, що складанням комп’ютерiв займаються у свiтi тисячi фiрм i фiрмочок, на цьому “монопольному” тлi кiлькох IТ-гiгантiв нiчого не важить.

– Отже, у цiй сферi домiнують виробники зi США?

М. Катрук: – Так, можна сказати, всi фiрми, якi випускають апаратну “начинку”, мiстяться в Америцi, хоча їхнi виробничi потужностi можуть бути в iнших країнах – у тому ж Китаї.

– Чи може на цьому ринку найближчим часом з’явитися новий гравець?

М. Катрук: – Я в це не вiрю. По-перше, тому, що у США все суворо захищено патентами. Вiдповiдно, для випуску своєї продукцiї потрiбно витратити шаленi кошти, щоб придумати щось таке, чого немає в чиємусь патентi. Ще й найняти консалтингову фiрму, яка переконається, що кiнцевий продукт не пiдпадає пiд жоден з наявних патентiв. При цьому часто патентують не весь продукт, а маленькi, проте найважливiшi деталi.

О. Ольшанський: – Проблема в тому, що пiсля Другої свiтової вiйни в Європi не зроблено жодного великого винаходу, який безпосередньо впливає на наш побут. Усе, чим ми користуємося: мобiльний телефон, комп’ютер, iнтернет, холодильник, мiкрохвилiвка, факс – винайдено у США. Вони все це придумали, а тепер виготовляють для свiту. I рiч не в тому, що от у них добре, а в тому, що у всiх iнших погано. У свiтi є тiльки три країни, де немає оподаткування iнформацiйних технологiй, – це США, Iндiя i Японiя. Тому цi технологiї там i розвиваються.

“Свiтом керують тi, хто придумав технологiї”

– Але для успiшного функцiонування комп’ютерiв потрiбне не лише “залiзо”, але й програмне забезпечення. Його виробники також мають вплив?

О. Ольшанський: – Звичайно. Причому колосальний. Головнi творцi програмного забезпечення – знову ж таки американськi компанiї. Саме їхнi програми стоять i стоятимуть, зокрема, i в державних установах. Зрештою, гляньте на себе: ви користуєтеся телефоном, комп’ютером, iнтернетом, GPS. Це все придумали у США. Саме ця країна в останнi 50 – 60 рокiв була рушiєм технiчного прогресу.

– То який вигляд має трiйка лiдерiв у виробництвi програмного забезпечення (зосередьмося, на програмному “стрижнi” комп’ютера – операцiйнiй системi)?

М. Катрук: – На першому мiсцi, безперечно, “Microsoft”, адже бiльша частина людства “сидить” на їхнiх операцiйних системах. На другому мiсцi – “Apple”, хоча в Українi вона вiдома тiльки як компанiя, що випускає класнi телефони, музичнi плеєри та айпади.

О. Ольшанський: – Так, “Microsoft” на ринку операцiйних систем традицiйно перший з часткою 86,57%. Його найближчий конкурент – “Mac OS X” з часткою 6,04%. Безплатний ж “Linux” має лише 1,04%.

– Уявiмо, що усi державнi служби країни купують програмне забезпечення у потужного приватного виробника. Наприклад, Україна переважно так i робить. Чи буде така країна вiд такого виробника критично залежною? Чи може виробник, знаючи всi слабкi мiсця системи, мати доступ до iнформацiї в нiй?

М. Катрук: – Влив може бути дуже великий. Адже щораз бiльше країн хоче використовувати iнформацiйнi технологiї. До прикладу, зв’язок громадян з владою через iнтернет є й нинi через сайти, де вказано електроннi адреси державних органiв. У майбутньому йтиметься до того, що функцiї багатьох чиновникiв в автоматичному режимi виконуватиме комп’ютер.

I тут справдi постає питання iнформацiйної безпеки. Треба буде не тiльки захищати цю iнформацiю вiд стороннiх людей, але й придумувати рiзнi схеми, щоб вона просто не зникла. До того ж, можливий ризик, що цю державну iнформацiю використають на користь iншої держави.

О. Ольшанський: – Знаєте, є таке поняття – цифровий суверенiтет. Колись головними у свiтi були країни, якi мають атомну бомбу, а тепер провiдними вважають тi країни, якi мають власнi пошуковi й iнформацiйнi системи.

– Панове, яке, до речi майбутнє комп’ютера в життi пересiчної людини ви бачите?

М. Катрук: – За останнi десять рокiв швидкодiя персонального комп’ютера зросла принаймнi в 10 разiв. Якщо брати останнi новинки на ринку технологiй, якi через доволi високу вартiсть ще не стали загальним надбанням, то швидкодiя зросла уже 100 разiв. При цьому, можливо, незабаром технологiї пiдуть ще далi. Адже вже розглядають можливiсть створення комп’ютерiв на основi оптоволокна – це коли iнформацiя передається не електронами, як тепер, а фотонами (пучками свiтла). Зрештою, i нинiшньої швидкостi менi вистачає. Уже тепер пересiчний користувач вiком до 30 рокiв 60 – 70% справ, для вирiшення яких ранiше треба було кудись йти персонально, може зробити це через iнтернет. Примiром, щось купити, зайти в електронну бiблiотеку, замовити квитки, послуги тощо. Та й здобуття освiти через iнтернет – уже не дивовижа, а популярна послуга. Тому дуже швидко без комп’ютера, як , наприклад, i без ложки, люди собi життя не уявлятимуть.

Iрина КОВАЛЕНКО

Експрес online