В рамках книжкового фестивалю «Джура фест» Тернопіль відвідав відомий івано-франківський письменник Тарас Прохасько. Під час свого візиту автор зустрівся зі студентами педагогічного університету та знайшов час на спілкування з пресою. Колегам-журналістам він зізнався, що саме страх став для нього стимулом писати.

.

– Я думаю, що у глибокому розумінні – це страх, який виник від серйозного усвідомлення кінцевості і минучості людського життя. Коли остаточно я зрозумів не тільки те, що я закінчуся, але і все те, що навколо мене так чи інакше закінчиться. Я з поганого почав мотивацію. Мені йшлося про фіксацію миті. Ось це було таким найбільшим поштовхом ще тоді у молодості, – розповів Тарас Прохасько.

Сучасного українського письменника не раз порівнювали з Григорієм Сковородою та присвоювали штам епатажності. Але Тарас Прохасько запевняє, що не потребує подібних кліше.

– Я не вважаю себе епатажним. Хоча я розумію, що епатаж це не тільки те, що я роблю. А це й те, як воно сприймається. І тому, скажімо, якщо я у когось викликаю асоціації, що подібний на Сковороду – босий, якийсь обдертий і таке інше. Тому я не знаю, чи це є епатажність, чи це якийсь виклик чи ні. Але я цього свідомо не роблю. Я живу просте, звичайне життя у своєму місті і насправді не потребую цих всіх ознак, – зауважив письменник.

Розповів Тарас Прохасько і про те, чого він ніколи не напише.

– Я підозрюю, що ніколи не напишу те, що найбільше хочу. А найбільше хочу написати роман про середовище і той час, який був у 80-х. Ось як люди щось залишають на «чорний день», так само і я залишаю з вірою в те, що я ще доросту до того, щоб зробити це краще. Знаючи досвід літератури, на жаль, є дуже висока статистика, що ці люди швидше вмирають, ніж пишуть те, що найбільше хотіли, – вважає автор.

Додамо, що на книжковому фестивалі «Джура фест» Тарас Прохаська репрезентував тернополянам своє нове літературне творіння «БотакЄ».  Видання увібрало в себе прозові твори письменника, які він творив протягом останніх десяти років.