Не один день на Тернопільщині жваво обговорювали публікацію обласної газети «Свобода», яку охоче перепостила ціла купа сайтів, під «душероздираючим» заголовком «Стати священиком Роман Півторак вирішив у тюремній камері».

Хто пана Півторака не знає — той, може, навіть розчулився, прочитавши його «щиру» розповідь про численні гоніння і страждання у боротьбі за справедливість та навернення до Бога. Але хто знає — були шоковані в іншому плані. Бо чотири з половиною роки тому він фігурував у цілій низці скандальних статей та повідомлень зовсім іншого характеру. Про це пише на сторінках видання “Україна молода” відома журналіст Світлана Мичко.

Для прикладу, вона наводить цитату «Право-ТБ»: «До суду направлено гучну кримінальну справу щодо організованої злочинної групи з корумпованими зв’язками, жертвами якої стали понад тисяча студентів вищого професійного технічного училища в Тернопільській області… Зловмисникам висунуто звинувачення у скоєнні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 28 (вчинення злочину організованою групою), ч. 3 ст. 365 (перевищення влади або службових повноважень), ч. 3 ст. 368 (одержання хабара), ч. 3 ст. 209 (легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом), ч. 4 ст. 191 (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем), ч. 2 ст. 150 (експлуатація дітей), ч. 1 ст. 364 (зловживання владою або службовим становищем) та ч. 2 ст. 366 (службове підроблення) КК України».

У результаті інкримінованих йому злочинних дій пан Півторак тоді на місяць потрапив до СІЗО, звідки вийшов під велику грошову заставу. Відтак розпочалась тривала судова тяганина, яка продовжується досі.

У своєму останньому газетному «одкровенні» він стверджує, що його «оббрехали», що він «брав участь у двадцяти трьох судових засіданнях, що стосувалися різних аспектів кримінальної справи», і кожне з них виграв. І навіть те, «що Європейський суд із прав людини 12 жовтня 2017 року своєю ухвалою постановив: щодо Півторака Романа Євстахі­йовича грубо порушено як українське законодавство, так і міжнародне. А ще — зобов’язав державу Україна відновити справедливість і законність стосовно скасування моєї кримінальної справи».

По коментар щодо «виграних» Романом Півтораком справ «Україна молода» звернулася в прокуратуру Тернопільської області. Далі дослівно наводиться офіційна відповідь, отримана від прес-секретаря прокурора Тернопільської області Лесі Гурецької:

«Судовий розгляд кримінальної справи стосовно колишнього директора профтехучилища №4 наразі триває. На сьогоднішній день ця особа обвинувачена за ч. 3 ст. 368 (одержання хабара), ч. 2 ст. 150, (експлуатація дітей), ч. 4 ст.191 (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем, вчинені у великих розмірах), ч. 2 ст.366 (службове підроблення), ч. 1 ст. 364 КК України (зловживання службовою особою своїм службовим становищем). Обвинувачення за статтею 365 КК України знято, оскільки стаття декриміналізована. За рештою вказаних статей прокуратура підтримує державне обвинувачення. Інформація, яку поширює дана особа про нібито виправдання його у суді за усіма статтями не відповідає дійсності».

До речі, чому так довго — вже п’ятий рік! — тривають суди? У прес-службі обласної прокуратури пояснили це тим, що Півторак робить усе можливе, аби максимально затягнути процес — важко хворіє, вимагає міняти склад суддів і таке інше.

Цікаво, що протягом усього періоду «слабувань, гонінь і страждань» пан Роман вів досить активне світське життя — і на різних культурних та політичних заходах був присутній, і в депутати до облради  балотувався (це, до слова, була далеко не перша спроба здобути депутатство якогось рівня), і навіть… у виборах директора тернопільського ВПТУ№4, iз посади якого його свого часу скандально звільнили, брав участь.

Можна знайти в інтернеті і сліди його діяльності як керівника Тернопільського обласного осередку Українського козацтва.

Зокрема, на сайті Тернопільської єпархії УАПЦ оприлюднено лист на ім’я предстоятеля УАПЦ блаженнішого Макарія, митрополита Київського і всієї України з проханням від імені організації розглянути кандидатуру архієпископа Чернівецького та Хотинського Германа (Семанчука) на посаду керуючого Тернопільською єпархією УАПЦ.

Наразі важко сказати, випадковий це збіг чи ні, але саме цю духовну особу пан Півторак згадує і у своєму останньому газетному «одкровенні»:

«Влітку 2017 року архієпископ Чернівецький і Хотинський Герман висвятив мене в диякони. Сан ієрея отримав із рук єпископа Ужгородського і Закарпатського Кирила. За той короткотривалий час я, виконуючи доручення очільників Православної церкви, вже став протоієреєм. Нині я служу разом з єпископом Ужгородським і Закарпатським Кирилом безпосередньо в храмі міста Ужгород. А ще я виконую доручення щодо розбудови православної церкви. Працюю у всіх регіонах країни».

Досить швидка духовна кар’єра для людини, яка навіть жодної духовної освіти не має і над якою висить аж п’ять кримінальних статей, чи не так?

Автор статті зазначає, що абсолютно не здивується, якщо незабаром виявиться, що ніякий отець Роман Півторак у жодному ужгородському храмі не служить, якщо служить десь узагалі. Бо  недавно на тернопільському сайті ternopoliany.te.ua з’явилася (правда, без посилання на джерела) інформація такого змісту: «Архієпископ Чернівецький і Хотинський Герман 5 жовтня 2017 року видав церковну заборону, в якій ідеться, що священик Роман Півторак забороняється у служінні. Колишнього директора училища №4 імені Паращука у Тернополі Романа Півторака «забракували» у служінні через те, що священик без пояснення не з’явився до місця служіння у Чернівецько-Хотинській єпархії».

Без коментарів, так би мовити… А насамкінець автор публікації наводить ще один уривок із розповіді «наверненого» пана Півторака:

«Народився і виріс я у багатодітній сім’ї на Теребовлянщині. Виховували нас у строгості, а ще — за християнськими канонами. Тож з дитинства знав, що Бог і Україна — понад усе. Подорослішавши, вступив до Львівського університету ім. І.Франка, закінчив історичний факультет. З того часу все моє життя було пов’язане з педагогічною галуззю».

Знову гарні і начебто правильні слова, але і тут Роман Півторак покривив душею, соромливо замовчавши, що були ще в його житті і роки роботи у відділі пропаганди Тернопільського обкому комсомолу. Та не абиким, а керівником лекторської групи, яка активно займалася атеїстичною пропагандою і агітацією…

Опоненти можуть закинути, що і це можна зрозуміти — такі тоді часи були, мовляв, а людина, може, тепер прозріла, розкаялась, переосмислила, вирішила гріхи свої перед людьми і Богом спокутувати.

“Цілком згідна! От тільки в такому випадку аж ніяк не займаються неправдивим самопіаром на весь світ. А то виходить , як у тому анекдоті: «Ви, отче, або труси вдягніть, або хреста зніміть!», – пише Світлана Мичко.