Перед кожним новим роком подумки або ж вголос бажаєш собі й своїм близьким усього найкращого. Також окидаєш поглядом прожитий рік і робиш побіжний аналіз: що змінилося в ньому в порівнянні з попереднім?

Якщо ж вести мову про одне з найтиповіших побажань за святковим столом – побажання здоров’я – то варто сказати, що його з кожними роком зовсім не додається. І на останній поверх уже піднімаєшся, трохи задихавшись, і сон не такий міцний, як раніше, і суглоби починають скреготати наче погано змащені. А ще скажу майже по секрету: п’янієш від меншої дози, ніж колись…

Поза тим, якщо спробувати відповісти на своєрідний опитувальний лист, то вийде приблизно отаке:

На вулиці вийти приємніше, бо вони стали чистішими і безпечнішими? Ні.

Водії в маршрутках стали культурнішими і толерантнішими? Ні.

“Шоферюги” на дорогах міста дотримуються  обмежень швидкості? Ні.

Телефонних аферистів, які “розводять” легковірних, і взагалі всіляких бандюків поменшало? Ні.

Тарифи стали тиснути менше? Ні.

Ціни в магазинах і на ринках поповзли вниз до розумного і прийнятного рівня? Ні.

Владі на місці й у Києві стали довіряти більше, переконавшись в її винятковій порядності? Ні.

Люди стали більш доброзичливими і терплячими у ставленні одне до одного? Ні.

Ваш оптимізм і  віра у щасливе майбутнє зміцніли? Ні.

Життя  навколо стало спокійнішим і більш облаштованим? Ні

Ти божеволієш від щастя, що народився на цій благословенній землі? Ні.

З таким новорічним  настроєм начебто можна вже залагоджувати всі земні справи й оформляти заповіт (якщо є що заповідати). Але ні – воля до життя й інстинкт самозбереження змушують вишукувати можливості для виживання і навіть часом тішитися  тим невеличким радощам чи хоча б світлим моментам, які оте життя дарує. Новорічні свята – один з них. Це нічого, що тобі залишилося ходити по цій землі на рік менше – ти тішиш себе ілюзорними сподіваннями, що наступного року все якось, може, налагодиться. Т-а-ак, пора, мабуть, щось перехилити, а то вже зовсім занепадницькі пішли думки.

Наступного року, якщо вдасться дожити, думатимеш те ж саме…