Мешканці Великих Бірок, що неподалік Тернополя, досі не можуть оговтатися від страшного вбивства. 26 квітня, близько 22-ої години, місцевий мешканець Богдан П. просто посеред вулиці застрелив односельця, 39-річного Богдана Цебринського.

Чоловіки не ворогували, між ними не виникало конфліктів, а злочин вбивця вчинив, як розповідають у селищі, на п’яну голову. Богдан Цебринський намагався зупинити п’яного із пневматичною рушницею, щоб не накоїв якої біди, але добрі наміри обернулися проти нього. «Чекай-чекай, я тобі відімщу…» — крикнув Богдан П. і попрямував додому. За хвилину-другу вийшов і… вистрелив в Богдана Цебринського із двостволки. Одна куля влучила в серце, друга — в руку. Чоловік помер на місці, – пише “Нова Тернопільська газета”.

— Почувши постріл, я вибігла з магазину, — пригадує продавець Людмила Прус, — на дорозі лежав Богдан Цебринський, збоку з рушницею у руках стояв Богдан П. На постріл повиходили люди, ми викликали швидку, а, щоб не гаяти часу, зупинили проїждже авто і попросили завезти потерпілого до місцевої лікарні. Я не чула, щоб перед вбивством була якась сварка. Не знаю, що між ними могло статися? Кажуть, начебто чоловіки шарпалися через рушницю.

Як повідомив начальник відділу зв’язків із громадськістю обласної міліції Петро Колісник, правоохоронці виїхали на місце події і відразу заарештували чоловіка, котрий скоїв вбивство. Зловмисник стріляв із обох стволів зареєстрованої на нього мисливської рушниці ТОЗ-34. Наразі експертиза встановлює, чи нападник був у стані алкогольного сп’яніння. Правоохоронці порушили кримінальну справу за ст.115 КК умисне вбивство, що передбачає від 7 до 11 років ув’язнення.

— Як нам жити з цим горем?.. — витирає сльози дружина загиблого Марія Цебринська. — Ще вранці Богдан завіз нас із синочком Максимком до школи (Марія Петрівна — вчитель початкових класів Ступківської ЗОШ І ступеня — авт.), потім ми разом пообідали вдома і чоловік поїхав на роботу на автосервіс. Перед тим Богдан застудився, тому я просила залишитися вдома, підлікуватися. «Мушу доробити ще одне авто, а потім візьмусь за своє здоров’я», — відказав. Близько 20.30 Богдан проїжджав повз наше подвір’я, призупинив авто і сказав синові: «Максимку, біжи до хати, бо холодно». Досі не знаю, куди і чому він далі поїхав. Може, хтось попросив його втихомирити Богдана П., бо ж кажуть, що він того дня ходив селом з рушницею і залякував людей. Як боляче і прикро… Що могло стати причиною вбивства?.. Богдан П. начебто не був злим чоловіком, а до нашої родини взагалі ставився з повагою. Колись мій чоловік продав йому автомобіль, але тісного спілкування між ними не було, бо ми живемо в різних кінцях селища. Чомусь мені запам’яталося, як Богдан П., коли працював водієм маршрутки «Тернопіль — Великі Бірки», побачивши мене в салоні, сказав: «Дружині Богдана Цебринського мушу зупинити ближче до хати!»

Мій чоловік, мабуть, відчував нещастя, бо останніми днями ходив сумний, а якось промовив: «Марусю, чомусь мені зле, ніби щось на груди впало…» Я думала, що то застуда дошкуляє, просила піти до лікаря, щовечора ставила йому гірчичники, запарювала трав’яний чай. Але туга не відпускала…

Рано осиротів 9-річний Максимко Цебринський. Мати пригадує, як тільки повернулася з лікарні того страшного вечора, хлопчик глянув з неймовірним сумом: мабуть, відчув, що трапилося непоправне. Між ним і батьком був тісний духовний зв’язок. Щоб полегшити біль втрати, місцевий священик щодня молиться над Максимком. Богдан Цебринський також рано залишився сиротою — втратив батька у 12 років, був змушений працювати, щоб допомагати матері.

— Богдан Цебринський був дуже добрим, про що б його не попросили, завжди слухав, — кажуть про нього у селищі. — Його цінували, як професіонала, адже досконало знався на ремонті автомобілів, хоча не закінчував інститутів, та пройшов справжню школу життя. Прикро, що все так закінчилося… Богдан так любив життя…