У переддень світлого свята Воскресіння Господнього, коли ладнаємо пасхальний кошик до церкви, не прийнято замислюватися над тим, у скільки обходяться продукти, які цього року приготували. Кожна родина, навіть із невеликим достатком, намагається в ці дні поставити на стіл не тільки паску й пофарбовані яйця,а й ковбаску, шинку та чимало смаколиків, від яких утримувалася впродовж посту. Адже Великдень — свято не тільки для душі, а й для тіла. Проте наскільки повним буде цей кошик для українців цього року порівняно з минулим?

— Людина складається із тіла та душі. Через тіло, а саме — споживанням їжі люди мають змогу повніше осягнути радість цього дня, яка є особливо відчутною після Великого посту, коли віруючі відмовляються від таких продуктів як м’ясо, молоко, — пояснює значення пасхального кошика отець Ігор Прийдун Храму Різдва Христового Української православної автокефальної церкви, що в Тернополі. — Смачні страви та продукти, освячені в церкві, підсилюють піднесений настрій, доповнюють святкову атмосферу Великодня.

Але нерідко ми прагнемо «напакувати» пасхальний кошик якомога більшою кількістю харчів, окрім цього, освятити чи не все те, що ставитимемо на стіл.

— Великдень символізує перемогу життя над смертю. Насамперед у кошику, що несемо до церкви, повинна бути паска, яка уособлює присутність воскреслого Христа між людьми, — пояснює отець Ігор Прийдун. — Звичайно, має бути й м’ясо, на основі якого роблять ковбаси, шинки тощо. Під час посту люди повинні були б очиститися від скверни й у свято можуть спожити м’ясні продукти. Пасхальний кошик має містити обов’язково яйця, які означають Воскресіння Господнє. Якщо люди кладуть у кошик, до прикладу, хрін, сіль тощо, то в цьому немає нічого грішного й поганого. Головне, щоб не забули посвятити основну їжу.

Немає сумніву, що нині зібрати великодній коших буде складніше, як торік, бо ціни ростуть, як на дріжджах. Чого, до речі, не скажеш про пенсії та зарплати. Як я підрахувала, цьогоріч він обійдеться для сім’ї в 280 з лишком гривень. При цьому брала до уваги середні ціни. Отже, якщо покласти в кошик, який коштує 45 грн., кільце ковбаси — 60 грн., шматок шинки — приблизно 80 грн., з півкілограма копченого сала — 27 грн., грудку масла — 15 грн., трохи домашнього сиру — 11 грн., паску — 12 грн., 10 крашанок — 10 грн. і накрити все це святковим вишитим рушничком за 20 грн., то ціна великоднього дива становитиме в середньому 280 грн.

Можливо, хтось захоче освятити дорожчу ковбасу чи шинку або ж покласти в кошик запечену свинину, копчені реберця. Тут вже потрібно розраховувати на більшу суму витрат.

Торік, як з’ясувала, приготування до свят обходилося дешевше приблизно на 25 відсотків.

Мешканці міст по-різному підходять до витрат. «Ми з чоловіком — пенсіонери, не працюємо. Наш сімейний бюджет становить до 2000 гривень на місяць. Тому змушені економити, щоб накрити великодній стіл, оскільки своїх продуктів не маємо — всі купуємо», — розповідає пані Іванна з Козової. Тернополянка Лариса зізнається: «Я навіть не уявляю, скільки доведеться витратити на те, щоб зібрати кошик так, як хотілося б. Зможу виділили із родинного бюджету 200—300 грн. І це для нас дорого, але, звичайно, із паскою до церкви підемо». «Ми з дружиною їдемо на свято в село до батьків. Але якщо б довелося збирати кошик, то не сумніваюся, що треба було б виділити добрячу суму з моєї невеликої зарплати», — каже тернополянин Олег.

Приготування пасхального кошика в селах не так помітно відбивається на бюджеті сімей, адже зазвичай у всіх є свої продукти: м’ясо, сир, яйця. Але помилково вважати, що вони даються людям задарма: порахуйте, скільки обійдеться виростити свиню, курку, утримувати корову, виростити пшеницю на борошно тощо. «Ми небагато купуємо на свята, бо маємо своє. Можливо, якщо часу буде недостатньо, то придбаємо масло. Але, повірте, всі свої продукти нам дістаються дуже дорого, бо це — наша нелегка праця, а нерідко й здоров’я. Уявіть собі, щодень треба обійти корову, свині, птицю, а ще навесні додаються городи… Але наша праця хіба цінується?» — каже пані Люба з Переволоки Бучацького району. Пенсіонерка пані Ганна з цього села додає: «Я великий кошик не готую. Що зможу приготувати, те й посвячу. Ковбасу й масло купую, яйця — домашні».

Клопотів і в тих, хто живе в містах, і в селян перед святами чимало. Але впевнена, що радість Великодня затьмарить всі передсвяткові турботи.

Тетяна Балагуда, «Вільне життя плюс»