Тернопільська біатлоністка та краща спортсменка області 2010 року Олена Підгрушна розповіла про свої відчуття після завершення чемпіонату світу в Ханти-Мансійську. Зокрема наша землячка наголосила, що рішення про завершення кар’єри Оксана Хвостенко ще не прийняла.

Весь біатлонний сезон пройшов для тернополянки Олени Підгрушної під знаком спаду у стрільбі. Про це тернополянка зізналась в інтерв’ю українському виданню «Комерсант». Проте наша землячка все ж відзначила, що, окрім спаду, в поточному сезоні вона зуміла додати у ході на дистанції.

Вдалий для України чемпіонат світу з біатлону – одна з найбільш популярних тем у вітчизняних ЗМІ за останній тиждень. Перед останнім етапом Кубка світу, що проходить у норвезькому Хольменколлені, капітан збірної України Олена Підгрушна відповіла на запитання журналістів.

– Незадовго до чемпіонату світу ви через застуду на два тижні вибули з тренувального процесу. Це позначилося на ваших виступах у Ханти-Мансійську?

– Напевно, позначилося. Під час чемпіонату світу я не відчувала, що знаходжуся в оптимальній формі. Тому всі особисті гонки завершила в районі 20-го місця. До того ж, оскільки організм був ослаблений, незабаром після індивідуальної гонки почався нежить. На щастя, до естафети він пройшов, інакше тренери не виставили б мене на командну гонку. За день до неї ще стояло питання про мою участь у мас-старті.

«На чемпіонаті вдалося зосередитися»

– Перед світовою першістю ви разом з Валею і Вітою Семеренко перемогли в естафеті на чемпіонаті Європи в італійському Ріднау. Яка була мета цієї поїздки?

– Ми їхали в Ріднау для того, щоб «простартуватися». Змагання проводили на підступній висоті (1400 м над рівнем моря – прим. ред), тому нам довелося непросто. Тренери вирішили, що перед чемпіонатом світу цей старт буде корисний. Особливо для мене, адже я через хворобу пропустила виступ на універсіаді.

– Через непередбачуваний ханти-мансійський вітер завалили стрілянину багато визнаних лідерів. За рахунок чого вам вдавалося досить успішно стріляти?

– Напередодні чемпіонату світу більше всього мене хвилювали саме стрілецькі показники. На цей сезон у мене припав серйозний спад у стрільбі. Кожен мій «нуль» цього року – на вагу золота. Мені важко сказати, чому подібне відбувається. Можливо, трохи недопрацювала під час підготовки. Може, позначається те, що в цьому сезоні я додала в ході. У Ханти-Мансійську я стріляла теж аж ніяк не ідеально. І не в погодних умовах справа. Так, в естафеті зосередилася і відстрілялася стабільно. Але суті справи це не змінює. Нам з тренерами після закінчення сезону доведеться розібратися, в чому причина мого спаду у стрільбі.

«Хвостенко ще не визначилася»

– Коли ви передали естафету, перевага збірної України над третім місцем становила хвилину. З огляду на стабільність Оксани Хвостенко у стрільбі, сподівалися ви не просто на медаль, а на «золото»?

– Пам’ятаєте, що сталося з Валею Семеренко на етапі Кубка світу в Оберхофі (Німеччина – прим. ред)? Тоді наша перевага була ще вагомішою, але після п’яти штрафних кіл ми опинилися за межею призових місць. Будь-що могло трапитися. Впевненість, що будемо на п’єдесталі, з’явилася, лише коли Хвостенко чисто відпрацювала «стійку».

– Чи правда, що збірна України присвятила естафетну гонку Оксані Хвостенко, яка вирішила закінчити кар’єру?

– Нас здивувало, що на прес-конференції журналісти ставили питання подібного характеру. Ми з Хвостенко спілкуємося постійно, і про її відхід нічого не знали. Звичайно, не можна виключати, що цей чемпіонат світу буде для Оксани останнім у кар’єрі. Тому я, виступаючи на своєму етапі, розуміла, що як би складно мені не довелося, потрібно зосередитися і показати хороший результат хоча б заради Хвостенко. Хотілося, щоб ця естафета залишила яскравий слід в її кар’єрі. Хоча Оксана ще остаточно не вирішила, коли піде.

– Чи зуміє нинішня команда, яка завоювала у Ханти-Мансійську три медалі, утриматися на настільки високому рівні до Олімпіади 2014 року в Сочі?

– Ми – досить молоді. Вважаю, що цього року ми просто визріли для таких результатів. Адже справа навіть не в трьох нагородах чемпіонату світу. Той же Сергій Седнєв чотири рази був на п’єдесталі кубкових етапів, Валя Семеренко при одному третьому місці постійно фінішувала поряд з призовими місцями.

– Чи отримали ви вже матеріальну винагороду за медалі?

– Напередодні чемпіонату світу нам ніхто нічого не обіцяв. Можливо, ми повернемося до цієї розмови, коли сезон завершиться. Після успішного старту у Кубку світу спонсори вже вручали нам премії. Поки ж приймаємо безліч поздоровлень – зокрема, від президента країни.

«Стрес на естафеті після свого фінішу»

– Перед вашим третім етапом в естафеті чемпіонату світу в української команди була серйозна перевага над четвертим місцем. Це допомогло уникнути хвилювання?

– Хвилювання присутнє перед стартом чемпіонату світу, але в меншій мірі супроводжувало протягом турніру. Спочатку змагання складалися для мене не кращим чином – то не біжу, але стріляю, то біжу, але не стріляю. Іншими словами, протягом всього чемпіонату мене супроводжували провали, яких не можна було допускати, тим більше в естафеті. Тому, виходячи на старт останньої гонки, думала не про медалі, а про те, як не дати волю почуттям і емоціям. Лише після фінішу я усвідомила, наскільки сильним стресом була ця гонка для мене. Звичайно, коли Валя Семеренко передавала мені естафету другою, я розуміла, що сильніша за ходом від білоруски Надії Писарєвої, яка в той момент була попереду. До цього я поставилася спокійно. Головним для мене було зробити те, що я можу, і по можливості навіть трохи більше.