“Шахтар” – “Манчестер Сіті” – 0:3 

Писати звіт про гру в піднесеному, життєрадісному стилі добротного некролога справді не дуже приємно і єдина втіха – що такий підсумок поєдинку, загалом, можна було передбачити. Маю на увазі – поразку “Шахтаря” в його нинішньому стані. Їй прогнозувала й переважна більшість наших футбольних оракулів, але у своєму песимізмі вони все ж були більш-менш стримані й не пророкували розгрому. Він, однак, стався.

Коли у передмові до матчу писав про втрату Тайсона, то не знав, що вона буде не єдиною. До свого співвітчизника у лазареті гірників долучився ще й Марлос і коли це стало відомо, перспективи команди П.Фонсеки видалися вже зовсім безрадісними. Нем і Коваленко, які покликані були замінити травмованих, впоралися з цим завданням рівно настільки, щоб констатувати: далеко куцому до зайця… Коли ж “Сіті” запропонував господарям свою звичну гру, побудовану на повному контролі м’яча, пристойній швидкості, великій кількості передач, від яких голова могла піти обертом – словом, звичну тактику Х.Гвардіоли – одразу ж виявилося, що “крити” “Шахтареві” практично нічим. За таких умов головним героєм матчу просто приречений був стати голкіпер П’ятов. Андрій не раз виручав партнерів, однак був безсилим проти ударів Д.Сілви і Ляпорта на 30 і 35 хвилинах. Особливо збентежив другий гол: після подачі кутового  і відволікаючих маневрів своїх партнерів французький оборонець опинився практично в гордій самотності навпроти воріт, чим не забарився скористатися. Стало зрозуміло, що… все зрозуміло. Другий тайм принципово не відрізнявся за своїм сюжетом від першого – з тією лише різницею, що гості обмежилися одним забитим м’ячем. Не те щоб не хотіли забити більше – декілька разів м’яч після їхніх ударів  дивом розминався з воротами, або ж знову вдало діяв П’ятов, а насамкінець, після смачного пострілу Стерлінга шкіряна куля так  само смачно “поцілувала” поперечину. Після усього цього 0:3 видавалося ще не найтяжчим підсумком, адже рахунок цілком міг вирости з великого до просто непристойного. “Не можу стверджувати, що ми перемогли б з Тайсоном і Марлосом у складі”, – визнав після гри П. Фонсека.

Після цієї невдачі “Шахтар” осідлав останній рядок таблиці й, виходячи з календаря, має значні шанси так і залишитися на ньому. Через два тижні – гра у Манчестері, яка зовсім не переповнена радісними очікуваннями. Хтось скаже, що гроші таки грають у футбол і, можливо, матиме рацію. Як і в тому, що на гроші й можливості наших олігархів можуть відшукатися ще більші гроші й можливості.

Ігор Дуда