Найперше хочеться гукнути: “Хай живе живе гласність, від якої не сховаються навіть сильні світу цього!”.

А ще: “Многая літа тому, хто запропонував чіпляти патрульним поліцейським обов’язкові нагрудні камери!”.

А ще: “Хай живе наша українська демократія,  яка й не снилася нашим сусідам – росіянам і білорусам!”.

А ще: “Слава нишпоркам-журналістам, які допомагають побачити те, що відповідальні відомства з солідними назвами мають властивість не помічати !”.

Коли ж цей захват трохи спаде, починаєш думати: гласність і демократія вкупі з нагрудними камерами поліцейських – це, звісно, добре, але яка реальна  користь від них у державі, де “рівніші серед рівних” (в тому числі – й влада) просто не зважають на кричущі викривальні повідомлення і матеріали і продовжують “своє робить”?. Чомусь думається, що й історія з нардепом Олександром Трухіним, навколо якої нині знялося стільки голосу, врешті-решт нічим фатальним для самопочуття народного обранця не закінчиться. Ну, подумаєш – сів “підшафе” за кермо і спричинив ДТП. Та з ким же не буває!? Нікого ж не вбив! Ну, подумаєш – в стані сильного душевного хвилювання запропонував поліцейському 150 тис. “бонусу” за те, щоб “зам’яти”  не надто приємну справу –  так же багато хто в нас робить! Це, можна сказати, наша національна українська традиція. Відмовився (тричі) здати тест на вміст алкоголю? А, може, у нього протипоказання до усіляких драгерів! (“відмазка”, апробована ще одним з колишніх керівників славної Тернопільщини, як і формула “за кермом був не я”, до якої вдався свого часу очільник місцевого вузу). Ну, подумаєш, попросився у поліцейського “тихенько піти в ліс”. А, може, то в нього фізіологічна потреба виникла… Ага, ще обіцяв “поговорити з Денисом”, тобто з главою МЗС Денисом Монастирським? Ну, то це теж для нас не дивина – практично кожен “мажор”, затриманий за скоєння ДТП одразу ж хапається за “мобілу” і комусь телефонує, щоб допоміг “порєшать”…

До честі МВС, воно виступило із заявою, що інформація про спробу Трухіна домовитися з міністром Д.Монастирським “не відповідає дійсності”.

Не зовсім до честі того ж МВС, що справу “маринували” пів року, і зовсім невідомо, як би все було далі, якби відео з нагрудної камери поліцейського не було оприлюднене журналістами “Української правди”.  Саме відомство заявило, що свою місію вважає виконаною, а все подальше – уже справа ДБР. Останнє  ж повідомило, що про скандальне відео зі “слугою народу” Трухіним у головній ролі досі не мало уявлення. Координація дій наших силових структур вчергове приємно вражає…

Тим часом “слуги народу” в парламенті (не так приперті до стіни, як поставлені в трохи незручне становище) виключили любителя піших прогулянок  лісом із згуртованих лав своєї фракції та  партії.

Є вагомі  підстави (що грунтуються на досвіді) очікувати, що цією тяжкою карою все для нього й обійдеться. А ще подумалося:  той, хто висунув ідею дати  провідній фракції ВР і партії назву “Слуга народу”, напевно, не міг би поскаржитися на брак цинізму…