Покінчив із життям 22-річний співробітник Бучацького райвідділу міліції. Рідні та знайомі чоловіка не можуть збагнути, що спонукало його на такий вчинок. Про це пише “20 хвилин”.

Із вогнепальним пораненням у голову лейтенанта міліції Дмитра Балагурчика знайшли у власному кабінеті 29 жовтня. Чоловік разом із дружиною Вітою працював у Бучацькому райвідділі міліції.

Проживав міліціонер у селі Переволока Бучацького району, звідки родом дружина.

Дмитро Балагурчик народився у містечку Білогір’я Хмельницької області. У підлітковому віці разом з батьками переїхав жити до Ужгорода. Влітку минулого року закінчив Прикарпатський юридичний інститут. Ще з другого курсу почав зустрічатися з Вітою, яка вчилася разом із ним. А взимку минулого року Дмитро та Віта зареєстрували шлюб. Весілля відгуляли у липні, коли з-за кордону мали можливість приїхати їхні батьки.

Після закінчення вузу молодята влаштувалися на роботу в Бучацький райвідділ міліції. Дмитро працював оперуповноваженим групи кримінальної міліції у справах неповнолітніх. Віту призначили на посаду інспектора по зв’язках з громадськістю.

Що стало причиною трагедії, рідні та знайомі сказати не можуть.

Мешканці Переволок відгукуються про Дмитра тільки позитивно і не можуть збагнути, що спонукало його на такий вчинок.

– Він був завжди привітним і життєрадісним, – розповіла одна з жительок села. – Дмитро був дуже вихованим, культурним. Сьогодні важко знайти міліціонера з таким вихованням. Люди у селі були просто шоковані звісткою про його загибель.

Жінка не може збагнути, що спонукало молодого чоловіка.

– Він був дуже добрим, – говорить вона. – Не вірю, щоб у нього були якісь проблеми на роботі. Про те, що у сім’ї були якісь негаразди, нічого не чула. Вони з Вітою були гарною парою. На роботу ходили завжди разом.

Дружина покійного Віта Балагурчик каже, що ніяких конфліктів у Дмитра на роботі не було.

– Керівництво райвідділу до нього ставилося з повагою, – розповідає жінка. – Так само поважали його і у колективі. Він був доброю людиною, відповідально ставився до виконання своїх обов’язків, тож ні про які конфлікти на роботі не може й бути мови.

Віта стверджує, що у їхній сім’ї теж було все гаразд. Вона обурена інформацією деяких тернопільських ЗМІ, які написали про те, що у молодій сім’ї останнім часом ледь не доходило до розлучення.

– Ми були завжди разом, – розповідає вона. – Завжди разом ходили на обід, на роботі заходила до нього в кабінет на каву. Ми не сварилися.

Ще декілька місяців тому Дмитро планував розводити у селі курей та свиней. Однак влітку після відпустки він виявив бажання перевестися на роботу в Ужгород і подав заяву на переведення. Мотивував це тим, що Ужгород є обласним центром і там більші можливості для кар’єрного росту. Дружина не дуже поохочувала, але пообіцяла, що погодиться на переїзд, якщо він там знайде для неї роботу.

Дмитро говорив, що спочатку сам переведеться в Ужгород, а потім підшукає для Віти роботу і після цього вона теж зможе переїхати туди.

На початку листопада чоловік вже мав би працювати на Закарпатті.

Батьки Віти припускають, що, можливо, переведення в Ужгород стало й тією проблемою, яку не міг вирішити Дмитро – він не хотів Віту саму залишати у Переволоках і водночас прагнув повернутися додому.

– Відсутність батьків поруч, мабуть, і стала причиною трагедії, – говорить тесть покійного Іван Меньків. – Адже вони, хоч офіцери, але ще діти. Не можна залишати дітей самих. Їм потрібна підтримка.

Батьки Віти перебували на заробітках в Італії. Мати Дмитра теж була на заробітках у цій країні, а батько – у Москві.

Молодята мешкали самі у великому двоповерховому будинку. На роботу щодня їздили автомобілем, який їм залишили батьки Віти. До речі, з Переволок до Бучача недалеко, 7 км. Дорога хороша, адже село розміщене на трасі Зарваниця-Бучач.

– Тут є всі умови для проживання, але якщо Дмитро хотів переїхати в Ужгород, то ніхто проти цього не заперечував, – розповідає батько Віти Іван Меньків. – До речі, раніше ми планували купити їм квартиру в Тернополі, і Дмитро знав про це. Тобто всі ці питання можна було вирішити, але поруч не було нікого з батьків, які допомогли б розібратися.

Втім, це все лише припущення. Що саме спонукало молодого міліціонера на самогубство, однозначно ніхто стверджувати не береться.

Поховали загиблого правоохоронця 31 жовтня в Ужгороді.

У міліції версії про те, що призвело до смерті правоохоронця, – наразі не озвучують. У відділі зв’язків із громадськістю обласної міліції сказали, що не коментують даний факт.