Уже не перший рік українські правоохоронні структури викорінюють корупцію. Дня не минає, щоб десь не зупинили хабарника з конвертом у кишені. Один винахідливий чиновник навіть примудрився сховати «подяку» у Кримінальний кодекс, а інший – у вазон, що спеціально «цвів» на столі. Беззаперечними лідерами у «хабарній» справі стали сільські голови, котрі розбазарюють за копійки землю громади, проте з великою користю для себе.

Та одна справа – затримати хабарника, і зовсім інша – довести його провину у суді. Зрештою, не кожний підприємець, у кого вимагали гроші, додумається або має можливість записати розмову на диктофон.

От нещодавно у Тернопільському міськрайонному суді прозвучав вирок для високопосадовця з управління охорони здоров’я обласної адміністрації. Звичайно, шкода молодого чоловіка, батька двох маленьких дітей, котрий опинився на лаві підсудних, спокусившись на 500 доларів. Проте невисока зарплатня та хвороба сина не дають підстави використовувати посаду для вимагання хабара.

Виправдовуючись у суді, державний службовець (до речі, досить високого ранку) зізнався, що «не мав наміру вчиняти будь-які дії на її користь (обдуреної жінки-підприємця – авт.), а лише прагнув сформувати у неї думку про можливість вирішити питання про видачу їй ліцензії та необхідність сплатити за це кошти, хоча такої можливості він не мав і не міг цього зробити, оскільки, відповідно до чинного законодавства, не мав таких повноважень».

Більше того, згодом суд ще й зробив потерпілу винною, посилаючись на покази обвинуваченого: мовляв, «щоб прийняти рішення (про отримання ліцензії – авт.), йому (держчиновнику – авт.) необхідно звернутись до посадовців Міністерства охорони здоров’я, які можуть вирішити це питання. Але їм потрібно віддячити. Для цього потрібно 1000 доларів США. Вона погодилась, тобто вони досягли взаємної згоди щодо майбутніх витрат. Він не вимагав 1000 доларів і нічим не погрожував».

Воно-то так, але уявімо себе на місці підприємця. Жінка хоче отримати ліцензію, однак достеменно не знає переліку документів і звертається в управління охорони здоров’я. Отримавши відповіді, бізнес-вуменка до кінця не вірить, що задурно отримає дозвіл. Відтак починає шукати «підходи», аби на 99% бути впевненою у перемозі. Тобто готова платити. Це знають чиновники – від найдрібнішого до найвищого, і цим користуються, відкладаючи винесення рішення з дня на день, або вдаючи з себе велике «цебе». Таким чином провокують людину підсовувати купюри під папери чи у кишеню, «забувати» пакет у кабінеті тощо – схема одна, результат – також.

Отож суддя перекваліфікував обвинувачення, пред’явлене прокуратурою, з частини 2 ст. 368 КК (одержання хабара службою особою, яка займає відповідальне становище) і передбачає позбавлення волі від 5 до 10 років з конфіскацією майна та позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років – на частину 1 ст.190 КК України (заволодіння чужим майном шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство) – карається штрафом до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами до 2-х років, або обмеженням волі до 3 років.

У результаті, за вироком суду держчиновник … потрапив під амністію і був звільнений від покарання, причому його навіть не позбавили державного рангу, – зазначив прокурор прокуратури Тернопільської області Олександр Семенець і запевнив: «Ми будемо оскаржувати таке рішення».

Характерно, що останнім часом подібна перекваліфікація відбувається у більшості випадків, відтак навіть запеклі хабарники з чистою совістю виходять на свободу, часом навіть не відчувши переляку.

Як от сталося у справі щодо обвинувачення тепер уже колишнього начальника однієї з філій дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України». На початках чиновнику пред’явили аналогічне обвинувачення (ч.2 ст.368 КК України одержання хабара службою особою, яка займає відповідальне становище), але шляхом обману змусив приватного підприємця сплатити йому особисто 5 тис. 400 грн. плюс ще 600 грн. – офіційно в касу підприємства.

Отож у січні 2010 року до посадовця як до начальника філії державного підприємства звернулось двоє бізнесменів з проханням надати в оренду нежитлове приміщення (бокс) для складування металочерепиці та металопрофілю. Чиновник зневажливо кинув: «Я подумаю»,– і наказав зайти через тиждень. Підприємці зайшли. Однак розмова знову не клеїлась, допоки останні не натякнули, що готові «віддячити» посадовцю особисто.

Настрій у співрозмовника одразу покращився і він викликав підлеглого, аби той показав потрібне приміщення. Поки прохачів не було, швиденько підрахував: офіційно оренда боксу (площею понад 70 кв. метрів) коштує понад тисячу гривень, але можна суму «переполовинити». Тобто у касу підприємства офіційно підприємці зобов’язані будуть щомісяця платити по 100 грн., а у кишеню кмітливому чиновникові – у 9(!) разів більше, тобто за півроку вони повинні перерахувати 600 грн., а як хабар керівникові – 5 тис. 400 грн. Цю нескладну арифметику адміністратор і виклав перед бізнесменами. Ті одразу погодились принести гроші через пару днів.

Проте у призначений день хабародавці не з власної волі спочатку зайшли у міліцію та подали заяву про вимагання у них «заохочення для особистого збагачення».

Хабарника спіймали на гарячому. Тим не менше, суд також перекваліфікував основну статтю обвинувачення з 368-ої Кримінального кодексу на 190-ту. До уваги не взяли того факту, що декілька років тому високопосадовця уже було засуджено за хабарництво. Відбувши покарання, він знову взявся за старе. Проте цього разу діяв більш обережно, і поки суд та справа, вище керівництво перевело його простим диспетчером, тобто позбавило керівництва. У підсумку корупціонера також звільнили і відпустили. Враховуючи похилий вік і дві судимості, лишається сподіватись, що закоренілий корупціонер має відразу до чужих купюр. Проте представники дрібного бізнесу у це не вірять.

Жанна Попович, Номер один