Виставка тернопільського художника  Володимира Чорнобая «Кубань моєї пам’яті» діє у Тернопільському художньому обласному музеї.

До експозиції, як повідомила заступник директора Ольга Ваврик, увійшли 35 живописних полотен. Зокрема, представлені ранні твори, періоду навчання художника у Львівському інституті прикладного та декоративного мистецтва, а також картини із серії «Кубань – Ремінісценції».

– «Кубань – Ремінісценції» – серія робіт, яка в певному сенсі продовжує серію «Роз’їхані жаби», де мрії про найвище і найкраще розбиваються об певні життєві колізії і причини, найскоріше побутові, –  розповів під час відкриття виставки Володимир Чорнобай. – На Кубані я ходив до школи через сад-парк, автомобільну трасу-шосе, степову лісопосадку, залізничну колію і широке поле, яке кожного року засівали то пшеницею, то кукурудзою або, відтак загалом мій шлях становив близько п’яти кілометрів. Погода правила величезний вплив на моє пересування. Поле весною оралося і засівалося, і завжди з’являлися першопрохідці, що починали витоптувати стежку від літньої пори до осінньої. Та після чергового переорювання і після дощів, кубанський чорнозем розкисав, перетворюючись у непрохідну багнюку, яку всі обминали, утворюючи нові бічні стежки. І так тривало аж до весни та першого орання. Під час доброї сонячної погоди, найчастіше осінньої, коли вологе повітря підсилювало оптичний ефект, ставало видно Кавказькі верхи, що знаходились на віддалі 150 – 200 кілометрів, на схід від місця мого перебування. Напевно це був напрямок на Красну поляну та Сочі. Ніколи там не бував і не бачив їх зблизька. Вони в моїй пам’яті залишились світлою мрією далекого дитинства, певною маною тих часів. Далекі гори творили образ своєї величі і приманювали своєю загадковістю. Бував у Карпатах, перетинав Альпи, був на кримських горах, в центрі румунських гір, і все це було в реальності. На деяких моїх роботах з’являються літаки, що символізують присутність людини або вираженої людської діяльності у безлюдних краєвидах.

Художник зауважує, що його бачення краєвиду – це стан душі, а сам акт мистецтва відбувається під час сприйняття побаченого глядачем.

– У разі, коли задіяні наші очі, відбувається взаємодія між твором на стіні і глядачем, – каже Володимир Чорнобай. – Пейзаж – це не копія реальної природи, а те що бачить художник і відтворює на полотні. У творчості вирішальним елементом є стан внутрішній – душевний і стан зовнішній – фізичний, взагалі та в дрібницях. Під час творення він віддзеркалюється в творі і є рушійною силою творчості.

Переглянути персональну виставку автора «Кубань моєї пам’яті» у музеї можна до 9 травня.

Фото Наталії  Огінської