Настільні ігри на зразок “Монополії” чи “Менеджера”, які були актуальними у дев’яностих, знову популярні серед тернопільської молоді, – пише “20 хвилин”.

Дехто тепер збирається спеціально для того, аби пограти у гру “Фермер” не у соціальній мережі, а в картонному варіанті у колі реальних друзів.

Тернополянин Андрій Холод разом із друзями є фанатом настільних ігор. Кажуть, це набагато краще ніж комп’ютер.

– У нашій колекції є майже десяток різних карткових ігор, – розповідає Андрій. – Серед них і стандартні – ті, які збереглися ще з дитинства, і нові, які ми замовляли через Інтернет. Скажімо, знайшов у себе на шафі стару гру “Менеджер”. Граючи її у дитинстві, тратили багато часу. Щоправда, у грі бракує багатьох карточок, а також іграшкових грошей. Ці “гроші” ми, як були малі, пригадую, пробували використати як справжні. Йшли у магазин і просили щоб нам продали жуйки. Зараз ця гра навіює особливу ностальгію. Також з дитинства збереглися ще дві настільні гри – альпіністи та замок із привидами. Але вони простіші, і у них немає такої кількості карток, як у “Монополії”.

Тернополянин Любомир привчився до карткових ігор на роботі. Він працює в Інтернет-кафе, де настільні ігри дають напрокат. Тепер він уже й собі замовив гру.

– Тепер жоден день народження у нас не обходиться без настільних ігор, – каже Любомир. – Це якось так ностальгічно і цікаво. Сучасні діти більше не грають у настільну ігри – віддають перевагу комп’ютерам. А дарма. Адже, по-перше, це не псує очі, по-друге, розвиває уяву, по-третє, дає живе спілкування з живими людьми, чого не може дати комп’ютер.

Окрім настільних ігор, популярною є і “напідложна” гра “Містер-твістер”. Це полотно з намальованими кругами різного кольору та невеличка рулетка. Гравець має покласти якусь із частин тіла на круг того кольору, на який вказує стрілка рулетки. Чим більше людей її грає, тим більше вони між собою переплітаються.

– Ми купили “Містер-твістер” кілька років тому на “секонді”, – розповідає студент Святослав Якубівський. – Після того весь час грали його на всіляких фестивалях та вечірках. Ця гра лише на перший погляд дитяча. Звичайно, коли грають її самі хлопці – це не те. Але якщо грати з дівчатами – усе стає набагато веселіше. Тепер ми уже граємо її рідше – це, мабуть, тому, що вийшли із підліткового віку. Але гра у мене досі є.

Окрім купованих настільних ігор, кажуть тернополяни, можна грати і в “письмові” – для них потрібен лише аркуш паперу та ручка.

– От, скажімо, запитати сучасного школяра, як грати в морський бій. Перше, що він скаже, – на комп’ютері, – продовжує Андрій Холод. – А ми, ті, чиє дитинство минуло у дев’яностих, пам’ятаємо, як цілий урок збивали кораблі супротивника на останньому аркуші зошита з математики. Як грали у футбол на аркуші у клітинку. Ми з друзями ці ігри граємо і тепер, наприклад, коли їдемо десь далеко в електричці. Або у інших ситуаціях, коли потрібно дешево і сердито вбити час.

До слова, картонні настільні ігри коштують недешево – від 50 до 300 гривень. Продаються вони у Інтернет-магазинах. Також “надибати” їх можна у книгарнях міста.