Ірина Тригубишин – єдина учениця в Тернополі, яка під час ЗНО отримала максимум балів – 200 – одразу із двох дисциплін: фізики та математики. Тепер дівчина планує навчатися в Києві. За свої досягнення дякує вчителям і вдачі.

.

– Щоб бути успішною в навчанні, не обов’язково бути заучкою, – переконує Ірина Тригубишин. – Я люблю навчатися. Проте не забуваю і про розваги. Не уявляю, як молода людина може зациклюватися тільки на чомусь одному.

У вільний від навчання час шістнадцятирічна дівчина любить подорожувати, спілкуватися із друзями в соціальних мережах і читати. Вона не вірить у народні прикмети та забобони. На її думку, секрет успіху: 1% – таланту і 99% – праці. Утім, не забуває Ірина і про удачу, яка останнім часом до неї виявляє прихильність.

“Казали, що несправедливо оцінюють…”

Народилася й виросла Ірина в с. Мишковичі Тернопільського району. Там закінчила дев’ять класів і вступила у Тернопільський технічний ліцей.

– Щодня, щоб дібратися до ліцею, я витрачала 40-50 хвилин, але про це не шкодую, – говорить дівчина. – Адже саме там я здобула такі знання, які вдома навряд чи отримала б.

Фізику та математику, як розповідає випускниця, вона любить з дитинства. Ці дисципліни у школі завжди давалися їй легко.

– Кажуть: точні науки – до вподоби хлопцям, бо в них розум гнучкіший, – розповідає вона. – Але я так не думаю. Серед моїх знайомих – чимало дівчат, які знають математику або фізику краще, ніж їхні однолітки протилежної статі. Я – за рівність. От у нашій сім’ї, приміром, і тато, і мама – вчителі. Мама викладає фізику й математику, а тато – фізику та інформатику. І вони чудово знаходять спільну мову.

Щоправда, як зауважує Ірина, професія її батьків часто ставала приводом для дискусій серед однокласників у Мишковичах.

– Я сама розв’язувала задачі, – продовжує юнка. – Звичайно, коли щось не виходило, зверталася по допомогу до старших. Однак дехто часто казав, мовляв, батьки – вчителі, а тому мені оцінки ставлять несправедливо. Спочатку це мене гнітило. Але я звикла й перестала реагувати на пусті закиди на свою адресу. Головне – я впевнена у своїх силах.

Прізвисько “зубрилка” Ірині, як вона стверджує, ніхто не давав. Принаймні, так її ніхто не називав в обличчя. А що говорили поза очі, дівчину мало цікавило.

Почувалася справжньою королевою

Після закінчення дев’яти класів, за порадою батьків, школярка вступила в технічний ліцей. Спочатку, зізнається, боялася нового колективу, вчителів, нерозуміння, але швидко звикла до оточення й потоваришувала з однокласниками.

– Я потрапила в хороший клас, – заховлено додає Ірина. – Із 29 однокласників – тільки вісім дівчат, решта – хлопці. Тож я мала змогу почуватися справжньою королевою.

Втім, спочатку жительці Мишкович було непросто пристосуватися до програми ліцею. Адже там фізику й математику вивчали поглиблено – діти мали по кілька занять на день. Проте адаптація тривала недовго. Незабаром Ірина показувала кращі результати, ніж ті, хто навчався в закладі набагато довше.

– У ліцеї я зустріла своїх кращих подруг, – додає вона. – Катерина Шумада завжди була моєю суперницею. Ми разом брали участь в олімпіадах. Спочатку вона не хотіла віддавати мені перемогу, а потім ми почали ділити досягнення. Можливо, якби в нас не було такої конкуренції, я не мала б стимулу розвиватися. Друга коліжанка – Анастасія Кліменко – цікава особистість. Вона захоплюється фотографією. Тож коли йдемо розважатися, вона – наш персональний фотограф.

П’ятаків не підкладала

Хоча ліцей Ірина закінчила на “відмінно”, особливої любові до гумантіарних наук Ірина не має.

– Мені простіше розв’язати задачу, ніж щось почитати з історії, – наголошує вона. – Найгірше для мене – писати твори. Як усі сучасні діти, користувалася посібниками й Інтернетом. Щось переробляла. Просто треба навчитися правильно це робити, по-своєму осмислювати матеріал, і тоді все буде “ок”.

Часто відповіді на завдання, із якими не могла впоратися, екс-школярка отримувала спонтанно, ніби хтось їх “надсилав”. Але дівчина не вірить у народні прикмети і забобони.

– Я ніколи не підкладала п’ятаків у взуття перед олімпіадами, конкурсами чи контрольними, – зауважує вона. – Не пам’ятаю, щоб коли-небудь клала на ніч підручник під подушку. Єдине – за день до олімпіади, самостійної чи ще якоїсь важливої події не потрібно нічого вчити. Бо в голові буде каша.

Перед тестами багато говорила

Дівчина зізнається, що не сподівалася отримати по 200 балів із двох дисциплін. Вона розраховувала, що макисимум – із атестатом і додатковими балами за навчання в Малій академії наук отримає 810 балів. Результат виявився кращим: із фізики і математики вона отримала по 200 балів, з української мови – 197,5. У загальному заліку – 830 балів.

– Це фурор! – посміхаючись, каже випускниця. – Знаєте, я нервувалася перед тестами. Боялася отримати важкі завдання. Тож без перестанку говорила зі знайомими, щоб відволіктися й не думати про погане. Та коли отримала варіант, пірнула в роботу.

Документи Ірина подала одразу в п’ять вузів – у Києві та Львові. У тернопільські вузи, як каже, навіть не пробувала, бо не хотіла спокушати себе – залишитися ближче до дому.

– Буду навчатися в Київському політехнічному університеті на факультеті інформатики та обчислювальної техніки, – говорить вона. – Хочу бути інженером-програмістом. Житиму в гуртожитку. Не боюся, що доведеться ділити помешкання з кимось іншим.

Ірина – звичайна юнка, а тому, як усі, любить гарно “розслаблятися”.

– Я не розумію, як можна зосереджуватися тільки на одному, – каже вона. – У мене завжди вистачало часу на все. Так, за два тижні перед ЗНО мені довелося скоротити час на дозвілля, але я все одно не сиділа весь час у чотирьох стінах.

Дівчина любить подорожувати, спілкуватися з друзями “вКонтакте” і у “Фейсбуці”, читати. Не уникає Ірина і спілкування з протилежною статю. Уже рік вона зустрічається із Сергієм. Хлопець також закінчив школу, щоправда, – у Мишковичах. Він – відмінник і теж планує навчатися в Києві, тільки в Національному авіаційному університеті.

– Ми із Сергієм добре ладнаємо, – розповідає дівчина. – Любимо разом гуляти. Оскільки і він, і я продовжимо навчання у столиці, зможемо часто бачитися.

Наразі наша героїня поїхала в гості до бабусі. У серпні планує подорожувати разом з однокласниками. Потім поїде на навчання.

Наталія Бурлаку, “20 хвилин”