«Динамо» – «Шахтар» – 0:1

Футбол здатний багато на що. Він може, приміром, зробити так, щоб у особи з гарним жіночим ім’ям (принаймні, ним підписалася на сайті) «проснулося» бажання вивчити іспанську мову (чого ж так довго воно спало?). А ще вона, виявляється, достатньо молода, щоб зрозуміти «усю суть» тренувального процесу під час майстер-класів. Чудово, шановна пані. Excelentemente, respetable señora (це по-іспанськи). Нехай бажання (вивчити іспанську) прокидається всерйоз і надовго.

А ще футбол мимоволі змушує порівнювати матчі євротурнірів з поєдинками нашої багатостраждальної УПЛ. І в цьому плані гра «Динамо» і «Шахтаря», нехай і позбавлена турнірної інтриги, мала висвітлити, що ж являють собою наші лідери на тлі феєричних поєдинків суперників у недавніх матчах Ліги чемпіонів. Додаткову цікавість викликала розрекламована останнім часом нова тактика «Динамо» із зміною звичного місця Ярмоленка та розширенням ігрових «повноважень» Морозюка, Антунеша і особливо Гармаша. За словами С.Реброва, наслідком зміни тактичної моделі стало те, що змінилася якість та інтенсивність гри окремих футболістів. Крім цього, на думку коуча, підвищилася активність в атаці, команда почала створювати моменти і, як наслідок, забивати голи. А за рахунок великої кількості гравців у захисті, мовляв, вдається попередити багато контратак на власні ворота.

Детально наводжу висловлювання головного тренера «Динамо» для того, щоб виразнішим був прикрий для нього і його команди факт: гра з «Шахтарем» спростувала все, на чому, як на позитиві, наголошував С.Ребров. Виявилося (от дивина!), що те, що легко вдається у матчах з такими грізними і мотивованими суперниками, як «Олександрія» і «Олімпік», не спрацьовує у поєдинку з «Шахтарем» із його групою  технічних бразильців, вельми охочих до нестандартних атакуючих ходів. Коли ж їм вдавалося «розгулятися», одразу ставало зрозуміло, що захист «Динамо» – це далеко не blocco difensivo «Ювентуса» у останньому поєдинку з «Барселоною». Значна кількісна перевага киян ніяк не зашкодила Тайсону і Ферейрі розіграти простеньку до примітивності комбінацію із верховою передачею першого і ударом головою другого. «Шахтар», загалом, виглядав згуртованішим, організованішим, більш вмілим у командній грі, давши зайвий раз привід пошкодувати про його дуже ранній виліт з Ліги Європи.

А що ж «Динамо»? Не злічити кількості неточностей, втрат м’яча буквально на рівному місці, проявів елементарного нерозуміння між гравцями.  Це, в свою чергу, призводило до непотрібної нервозності  – зовсім зайвого «попутника» у подібних матчах. Системності у грі команди явно бракувало, а спонтанні вилазки могли привести до успіху лише за умови явної недбалості захисних редутів «Шахтаря». Такої люб’язності до господарів підопічні П.Фонсеки не виявили. Навала відчаю на останніх хвилинах нічого киянам не принесла, отож матч закінчився, можна сказати, за класичною схемою останніх протистоянь між «запеклими друзями»: перемогла більш майстровита команда. Цього разу, щоправда, обійшлося без з’ясування стосунків «стінка на стінку» і  звичних суддівських ляпів…

Ігор Дуда