Скандал між партіями, які претендують на перемогу на місцевих виборах, виник навколо фейкового видання “Тернопільська правда”, яке невідомі особи прагнуть розповсюдити в обласному центрі. Самопомочівці тираж знайшли і підняли бучу на всю країну.

кайда, сиротюк, хомінець, надалВперше ця безкоштовна повноколірна газета на 8 сторінках формату А3 з’явилася у квітні. Місцеві журналісти з’ясували, що вона зареєстрована на прізвища непримітних студенток з Чернігівщини. Серед іншого – фейкове видання найбільше критикує політпроект львівського мера Андрія Садового. Це, очевидно, зачепило місцевий фан-клуб “Самопомочі”, який “спить і бачить”себе переможцями на наступних місцевих виборах. 5 травня нардеп Тарас Пастух та його підручні, очевидно, з використанням інсайдерських шпигунських схем, дізналися про майбутню провокацію проти себе коханих. 60-тисячний наклад “паперової правди” виявили в офісі рекламної агенції “Маркетингові технології ПБС”, яку пов’язують з місцевими тягнибоківцями. Директором цієї структури є депутат обласної ради з орбіти екс-голови Олексія Кайди – Михайло Тимошик. Власниками ПБС, на дуку обізнаних людей, свого часу були троє інших вливових свободівців Віктор Паньків, Леонід Бицюра та Олег Сиротюк. Перший у цьому списку є головою бюджетної комісії міськради, пан Бицюра, поки що, працює заступником голови ОДА Степана Барни, а Сиротюк – відпочиває після перенавантажень в час роботи обільником області. Саме першими буквами прізвищ тягнибоківців злі язики розшифровують абревіатуру “ПБС” в назві агенції. В останні роки ця структура значно збільшила свою частку на ринку тернопільської зовнішньої реклами. За губернаторства Олега Сиротюка їй вдалося взяти “під свій дах” понад 100 бігбордів регіонала Ореста Муца та інші привабливі рекламні носії. Цікаво, що газета, навколо якої розгорається політична війна, у своїй критиці оминає увагою діяльність “свободівської” камарильї, яку зараз у владі репрезентують Надал, Хомінець і той же Бицюра.

Після скандалу, яку влаштувала “Самопоміч”, Тимошик відмовився від розповсюдження “Тернопільської правди”. Відповідальність за виготовлення та спробу запихнути псевдоправду в скриньки тернополян ніхто на себе не взяв. Мало хто з місцевих політиків може дозволити собі щотижня витрачати як мінімум 100 тисяч гривень на видання політичної антиреклами. А це означає, що у Тернополі розпочалися реальні мерські перегони.