Повідомлення на сайті про щоденно оновлюваний антирекорд захворюваності на COVID-19 (921 – за минулу добу).

63 виявлені випадки коронавірусу на Тернопіллі; з них половина – в обласному центрі.

Пасажирка київського метро, яка у відповідь на прохання поліцейського надягнути маску відповіла: “Я не овца”.

Масові порушення усіх можливих правил запобігання інфікуванню в громадському транспорті, на ринках і – безпомічно розведені руки правоохоронців (“Ми попереджаємо, нагадуємо про штрафи, деколи складаємо протоколи…”).

Завжди вважав демократію злом для України – хоча, можливо, завдяки ній маю можливість публікувати майже все, що хочу. Однак ладен цим поступитися, якби знайшовся хтось, хто поєднував би в собі сталеву волю і порядність (ага, відшукай такого…) і зумів би заглушити (задавити, розчавити) гидотні прояви людської натури, які нині розкошують на території під назвою Україна. Завжди думав, що їй потрібен свій “Піночетенко” (один з головних кандидатів на цю роль після останніх виборчих кампаній кудись запропастився – жодної появи на телеканалах чи на газетних шпальтах). За 30 років бовтання у гнилому болоті так званої “демократії” українського розливу до неї починаєш відчувати єдино можливе почуття – антипатію, що межує з ненавистю. Вона дає змогу впиватися власним свинством негідникам і хитрунам без сумління, зате з підвішеним демагогічно-популістським язиком, на який отой самий… народ щоразу безпомилково “ведеться”. А, може, лише робить вигляд…

Але й однозначно співчувати отому народу теж чомусь не хочеться – принаймні в цю пору планетарного протистояння мікроскопічній заразі, яка через чийсь кричущий недогляд або ж злу волю (теж людський фактор) розповзлася світом, він часто веде себе як некероване стадо. Ще до того, як отримав отой самий бажаний нині “стадний” імунітет. Звідки це в людях? Видається, що “ноги” у цього явища ростуть звідти ж, звідки береться дурнуватий шик із масовими забавами (в буквальному розумінні – бенкет під час чуми). Чи така ж  дурнувата бравада у “шоферюг” – важачи своїм життям, вони водночас ні на гріш не цінують життя своїх співгромадян. Тих самих, котрих політики різного “окрасу” намагаються (якщо їм вірити…) зшити у якусь об’єднану спільноту, але натомість зараз маємо щось схоже на зіткане з різнобарвних клаптів незугарне покривало, що не гріє і не тішить око…  Нездатне обмежити й приборкати свої звички й капризи навіть перед лицем очевидної та явної загрози. Зате з непомірними гонором і пихою (“Я не овца”).

Цікаво – так гордо заявляти, перебуваючи в межах стада…

Ігор Дуда