Дивився його увечері не весь час – заважало кляте жеребкування Ліги чемпіонів. Тому можна було б назвати ці враження фрагментарними. Та все ж “вихоплені з контексту” в даному випадку здається кращим варіантом: вони не ідеальні, однак дають загальному контексту можливість бути значно кращим.

Враження перше: Президент. Володимир Зеленський був, як мовиться, у своєму репертуарі. Добродушно пообіцявши депутатам, що уже через рік їхня каденція може добігти кінця (“Розпускати Верховну Раду зовсім не важко”), він висловив тверду віру в те, що до цього не дійде. І закликав, наскільки пригадую, працювати, працювати і ще раз працювати. А щоб ота праця була інтенсивнішою, не дав змоги спікеру Дмитру Разумкову оголосити 5-хвилинну перерву (“Яка перерва?! Працювати!”). А далі повідомив “пана спікера”, що “нікуди не збирається  йти” і вмостився у президентській ложі. Втім уявити нашого нинішнього гаранта у  велично незворушній позі на своєму троні – марна річ. Він постійно повертався на різні боки, махав комусь рукою – аж іноді хотілося гукнути йому: “Та посидь хоч хвилину в одній позі!”. Можу припустити, що такої поведінки, більш притаманної непосидючому й не дуже старанному студентові, бідолашна президентська ложа, яка приймала в себе вже, якщо не помиляюся, п’ять сановних сідниць, ще не бачила… Все це буде абсолютно несуттєвим, якщо новий Президент доведе свою ефективність. І все це буде згадуватися із сарказмом, якщо раптом…

Враження друге: трохи бардак у вас, хлопці…  Чи то у Трускавці не приділялося уваги дрібним технічним деталям, але спікер і віце-спікер, здається,  не раз плуталися в своїх паперах і суто процедурних моментах; Дмитро Разумков чи від втоми, чи від зрозумілого хвилювання назвав новообраного віце-спікера Олену Кондратюк Іриною, за що відразу ж отримав легеньку (зовсім легеньку) догану від Президента. Зрештою, зрозуміло – дебют… Втім, це були лише  квіточки – коли настав час заслухати кандидата на пост міністра оборони Андрія Загороднюка, його… ніяк не могли дошукатися. Уже й В.Зеленський сигналізував зі своєї ложі новообраному Прем’єр-міністру Олексію Гончаруку, щоб той відшукав свого майбутнього підлеглого, але все марно… А під час оголошеної перерви у кулуарах відомий дотепник Вадим Рабінович висловив припущення, що Загороднюк міг за той час отримати іншу пропозицію…

Кандидата все ж вдалося відшукати, і він виступив з трибуни зі своїм баченням діяльності на супервідповідальному посту. А потім і був затверджений на ньому кількістю голосів понад 300. Скажу відверто: мені, звиклому до того, що фігура міністра оборони – це щось монументальне, вдягнене в уніформу з багатьма рядами орденських планок, позбавлений будь-яких ознак військової виправки і своїми мрійливими очима більше схожий на члена якогось поетичного клубу А.Загороднюк не видався оптимальною фігурою на цій посаді…

Як і у випадку з пантомімою В. Зеленського в президентській ложі, радий буду помилитися і через 5 років визнати себе дурнем.

Ігор Дуда