За деякою інформацією, керівники опозиційних парламентських партій – “Фронт змін”, “Громадянська позиція”, Європейська партія України та Українська республіканська партія (УРП) “Собор” – перейнялися складанням статуту нової партії, яку планується створити в результаті об’єднання цих чотирьох політичних сил.
Допустимо. При цьому виникає маса запитань, як зможуть співіснувати, скажімо, Гриценко і Катеринчук. Піонерсько-комсомольський дует Яценюк-Матвієнко більш прогнозований, але не вписується у квадро моноліт “об’єднавців” .
Питання й в іншому. На яких ідеологічних засадах проводитиметься об’єднання і кому перепаде роль лідера цього об’єднання? З моєї точки зору, що може не співпадати з Вашою, лідерські парт-проекти, якими є всі чотири суб’єкти, не зовсім надаються до об’єднавчих процесів. Може виникнути боротьба інтересів спонсорів цих проектів. А це вам не дрібниці.
Не останнім є й прогноз підтримки електорату, що віддавав свої голоси за кожне з утворень окремо, новоутворенню. Не факт, що матиме місце просте арифметичне сумування доданків. Можливі несподіванки. В першу чергу в УРП “Собор” серед ідейних її адептів, якщо ще такі у неї залишились та , до прикладу, Європейською партією з її ліберальними поглядами, як на економіку, так і на суспільне життя. Ліберальним демократам “Фронту змін” буде також нелегко пояснити мету об’єднання з прихильниками сильної особистості та нового порядку “Громадянської позиції”. Звичайно, якщо виходити з того, що як окремі суб’єкти, так і суб’єкт об’єднаний є ідеологічним утворенням, тобто, ПАРТІЄЮ.
Проте, здається мені, мова тут йде зовсім не про те. Банальне бажання утриматись на плаву у цьому буремному політичному морі української політики – єдиний об’єктивний чинник об’єднавчих процесів цих політиків. Це моє непохитне переконання. Можете бути незгодні.