У час відносного затишшя на політичному полі України пов’язаного з Євро, зробимо несміливу спробу прискіпливіше придивитись до ймовірних висуванців у народні депутати на мажоритарних округах.

Узагальнено, без зайвої реклами тому, чи іншому. Тим не менше, маючи на увазі гучні заяви та фактичні дії представників протиборчих сегментів українського політикуму й суспільства загалом. Безперечно, цікавитиме нас виключно Тернопільщина.

Хто у фаворі? На превеликий жаль, як одні так й інші, всупереч закликам привнести в український політикум дух новизни та креативу, тяжіють до перевірених бійців і прогнозованих політиків від бізнесу чи бізнесменів від політики. Роблять наголос на «міцних господарниках» або «мудрих управлінцях». При цьому забуваючи, що ми маємо обрати не голову колгоспу чи директора підприємства, не сільського або міського голову, а НАРОДНОГО ДЕПУТАТА УКРАЇНИ. Відсутність розуміння різниці між одними й другими – хвороба, як влади, так і опозиції.

«Мовчання ягнят» обласного КОДу грає злий жарт з амбітними молодими політиками, що позиціонують себе палкими його прихильниками і намагаються діяти в унісон тій какофонії, яка виходить від «керманичів-диригентів». Невизначеність, а радше, маніакальна утаємниченість збиває з пантелику і виборця.

Нещодавні відвідини області керівниками, так званої, «об’єднаної опозиції» Яценюком і Томенком ясності не внесли. Суперечливі повідомлення зі Зборова, Теребовлі, а потім їх дезавуювання з Києва щодо узгоджених кандидатів явно вказують на відсутність в «центрі» консолідованої позиції в цьому питанні.

Само оголошений, а потім і підтверджений керівник виборчого штабу опозиції оголосив «своїх», так би мовити, «узгоджених» кандидатів, принаймні, на двох мажоритарних округах. Очевидно проаналізувавши ймовірний рівень підтримки «василевих висуванців», вже з Києва, представник об’єднаної опозиції досить оптічно дав зрозуміти, що претенденти в кандидати мають ще пройти горнило перевірок й узгоджень в «центрі». Іншими словами, панове електорат, не все так зрозуміло, як видається тернопільським васалам. Невизначеність поглибилась. Більше того, подібне «шарахання» внесло нервозність у монолітні ряди мур-бетонової опозиції. Зерна сумнівів впали у благодатний ґрунт взаємних підозр і недовіри.

На цьому тлі активізувались «порушники конвенції», як в середині «об’єднаної опозиції», так і висуванці-самостійники. Йдеться, в першу чергу, про діючих народних депутатів, які, так чи інакше, пов’язані з Тернопільщиною, колишніх народних обранців, які не проти посісти колись облюбовані крісла у залі під куполом та тих представниках «другого ешелону» – депутатах місцевих рад, що відчули в собі сили перейти на вищий рівень «служіння народові». Таким чином, конкурс на місце у мажоритарному окрузі росте з кожним днем.

Не все так однозначно і у лавах партії влади. Незрозуміла гра відставного керівника обласних регіоналів, збурила провладний сегмент електорату. Можна припустити хитромудрість такого кроку. Мається на увазі похід на вибори двома колонами однієї партії. Одна – безпосередньо від партії і її висуванців, інша – завуальована під стурбовану громадськість, об’єднану у відповідну структуру. У цьому тандемі, для більшої вірогідності, можна розіграти невеличкий «міжсобойчик», навіть, з «пусканням крові» у вигляді різного роду «наїздів» один на одного. З гучними скандалами та «биттям посуду». Відставник є великим спецом у цьому. Ще з часів «Репортера». А скандали електорат любить. Результати ж – в один кошик.

Та повернемось до наших доморощених висуванців. Анонсуючи нову якість політиків, нам пропонують, в чергове, голосувати за колишніх голів колгоспів з «трауром» під наманікюреними нігтями, який їм дбайливо наводять різного роду іміджмейкери та запальних підстаркуватих комсомольців зі застиглою посмішкою й «турботою» в очах, що вироблялись десятиліттями ще за часів застою. Підставних зіцголів Фунтів та «голубих злодюжок» Альхенів. Це, панове, – не нова якість, а вперте наступання на граблі.

Згадалась стара байка про фацета на ймення Ізяслав. Входячи у нову компанію він, де треба, представлявся – Славко, а де треба – Ізя. Проте, і там, і там був «своїм хлопцем». Так і наші новонавернені висуванці комсомольсько-господарського розливу. Будуть «своїми» за будь-яких «розкладів» і поповнять «партію влади» незалежно під яким прапором вона буде владарювати.

Олег Мартинюк

ЕАГ «Фокус»