“… твою мать!”, – мимоволі вихопилося у мене, коли зранку спіткнувся на сходах у парку і ледь не впав. Одразу ж подумав, що після вчорашнього телевечора, заповненого темою протидії лихослів’ю, або ж “дематюкації” мови, доречніше було б видати зопалу щось на кшталт “Трясця твоїй матері!” чи “Тиць моя радість!” – це, принаймні, було б по-нашому, по-українськи…

Від брутальної лайки сьогодні не сховатися ніде – хоч затуляй вуха, якщо ти надто  вразливий. Для сучасної молоді це стало, напевно, однією з форм самоутвердження. Чути словесну гидоту доводиться від зграй як хлопців, так і дівчат. Або ж – у змішаних компаніях, коли на рівних сиплють матюками і безвусі  хлопчаки, і їхні подруги. Причому роблять це на повен голос, ніскільки не соромлячись людей довкола. Дивуватися нічому – брутальне безкультур’я стало нормою життя, його визначальною рисою.

“Та життя таке, що не можна не матюкатися”, – ще досить  толерантно відреагував якось на моє зауваження з приводу гучної нецензурщини в супермаркеті доволі пристойний на вигляд молодик. Попробуй тут визначити – чи то справді “життя таке”, чи таким його роблять люди. Та що там прості обивателі – он еліта наша, себто обрані нами й начебто найкращі й найдостойніші серед нас, видають іноді таке, що…

“Припиніть там матюкатися”, – звернувся до народних достойників під час одного зі своїх останніх виступів у Верховній Раді екс-президент Петро Порошенко. Можливо, варто було Петру Олексійовичу задуматися над цим раніше і включити у свою тріаду “Армія. Мова. Віра” підпункт про заборону тюркських і російських матюків з наголосом на статевих органах і статевих зносинах. Справді, на їхньому тлі наші українські “Бісова ковінька” чи “Щоб ти вс-ався” здаються радше фрагментами з народних п’єс в дусі Кропивницького чи Карпенка-Карого.    

Якось мені довелося побувати у Києві на  зібранні однієї поважної політичної сили. Під час перерви, за лаштунками  став мимовільним свідком розмови двох добродіїв. Один з них був дуже схожий на відомого усій країні політика. Спершу я не повірив своїм вухам: діалог вівся з використанням лексикону, більш підхожого учасникам першого-ліпшого злодійського „сходняка”. Зайве казати, що в подальшому телевиступи цього пахана (даруйте, політичного діяча) я не міг сприймати без скептицизму. Усе згадане, вочевидь, і подвигнуло народного депутата (чи, згідно з новим правописом, депутатку?) Ольгу Богомолець зареєструвати законопроект про очищення української мови від матюків під офіційною назвою “Про протидію лихослів’ю”. Згідно з ним, якщо нецензурна лайка звучатиме під час трансляції у ЗМІ або в аудіовізуальній інформації в інтернеті та під час публічних виступів,  то лихословам це обійдеться у 680-1275 грн. (“виделка” в залежності від того, наскільки гидотний матюк?), чи 1-2 місяцями виправних робіт, або ж навіть адмінарештом до 15 діб. Цей закон, за задумом О. Богомолець, має стосуватися публічних осіб, публічного простору та ЗМІ. Пропонується також скласти перелік заборонених для вжитку слів і фраз (довгенький, напевно, вийде список…).

Реакція на ініціативу О. Богомолець була неоднозначною. Депутатки-жінки поставилися до неї, загалом, схвально і навіть пропонували свої доповнення до законопроекту. А от, приміром, відомий “матерщинник и крамольник” Геннадій Москаль, можливо, в недоброму передчутті полегшення вмісту власних кишень чи навіть підмітання доріжок у парку, назвав ідею О. Богомолець “передвиборчим піаром”. Не знайшла підтримки ініціатива останньої й у її колеги – в.о. міністра охорони здоров’я Уляни Супрун. Можливо, вихована на регулярному вжитку людей навколо “fuck” і “shit”, які в англійській мові не мають такого брутального змісту і часто перекладаються як “начхати” чи “дурня”, пані в.о. міністра не бачить і в українській нецензурній гидоті чогось екстраординарно негативного. Навпаки, на її думку, лайка дає змогу позбутися шкідливого емоційного заряду й, таким чином, вберігає нерви. Це – ще одна цінна порада пані в.о. міністра – в одному ряді із настановами про запобігання застудам, вживання вітамінів і застереженнями не переїдати під час свят…

Ігор Дуда