“Шахтар” – “Динамо” (Загреб) – 2:2

«Думаю, на “Шахтар” чекає непростий поєдинок… Недарма ж цю команду зараз хвалять, в тому числі і Гвардіола – за агресію, злість, пресинг. А “Шахтар” не надто любить, коли його високо пресингують і не дають розвивати атаки… Потрібно готуватися до складного матчу, який буде ще важчим, ніж проти італійців”, – відомий тренер і, як доводилося чути, неабиякий ентузіаст матчів з фіксованими результатами Олександр Севидов наче у воду дивився, коли передбачав саме такий перебіг гри в Харкові.

Втім, старт був за господарями, і моментами гравці “Динамо” в їхній жовтій формі нагадували зграйку курчат. Але продовження попереднього матчу з “Колосом” з Ковалівки у виконанні гравців “Шахтаря” не вийшло. Хоча вийшло забити досить швидкий гол – на 16 хв. пас Марлоса на Коноплянку, який несподівано “намалювався” перед воротами хорватів, завершився точним ударом нашого футбольного “реемігранта” в кут. Здавалося, що все йде за сценарієм тренерського штабу “гірників”, але, як виявилося,  гравців “Динамо” пропущений гол не деморалізував, а навпаки – мобілізував. Вони енергійно насіли на ворота “Шахтаря” і стало зрозуміло, за рахунок чого ця команда розтрощила в першому турі “Аталанту”. Першу небезпечну нагоду нейтралізував Кривцов, а от проти другого флангового прострілу на 25 хв. захист гірників разом з П’ятовим виявилися безсилими. Швидко вирівнявши ситуацію, гості відійшли назад, однак це зовсім не нагадувало намагання пасивно втримати вигідний рахунок: кожен гравець “Шахтаря”, який отримував м’яч, відразу ж опинявся в лещатах доволі жорсткої опіки одного, а то й кількох суперників. Така манера гри загребців дала їм змогу пригасити наступальний запал господарів поля, а слова коментатора про те, що Мораєс і Марлос не дуже помітні на полі, слугували підтвердженням цього. Не забували при цьому хорвати і про вилазки до “ворожих” воріт. Після першого тайму можна було поставити декілька знаків запитання – певності щодо сприятливого для нашого клубу підсумку гри не було…

Цієї певності зовсім не додалося на початку другого тайму, коли з інтервалом в частки секунди ворота “Шахтаря” врятували бічна стійка і той, кому це належить робити за “штатним розкладом” – П’ятов.  А коли коуч Л. Каштру на лаві розвів руками – жест, притаманній людині, яка чогось не розуміє – стало очевидно, що поєдинок, який апріорі очікувався чи не як найлегший у групі, таким не стане. Гравцям “Динамо” загрозливо швидко вдавалося переходити на половину поля “Шахтаря”, і це часто призводило до вигуків відчаю коментатора (“Чому даємо бити?!”). А далі сталося взагалі щось незбагненне: на 59 хв. під час подачі кутового П’ятов чомусь схопив за шию і завалив на газон найближчого від нього гравця “Динамо”. Недавній герой матчу з Португалією тепер став антигероєм, тим більше, що не зумів відбити й пенальті. Стало зовсім невесело, і “світлячки” тисяч мобільних телефонів на трибунах почали нагадувати якусь поминальну церемонію. До її повноцінного сценарію справа все ж не дійшла: “Шахтар” стрепенувся, різкий вертикальний пас Патріка знайшов у штрафному майданчику “Динамо” Додо, який вчасно й вдало вийшов на заміну, і мій “половинчастий” однофамілець (взагалі, офіційно – Домілсон Кордеро душ Сантуш)  впевнено розібрався з голкіпером і спрямував м’яч у ворота повз оборонця. Далі “Шахтар” на хвилі успіху і за інерцією намагався розвинути успіх, але… добре, що завершилося хоча б так: за лічені хвилини до закінчення основного часу хтось із настирливих хорватів у контратаці влучив у штангу…

Наступний матч у Загребі 6 листопада буде для обох команд багато в чому визначальним з точки зору потрапляння у весняну стадію турніру.  Тим часом інший матч у групі С “Манчестер Сіті” – “Аталанта” спочатку розвивався за схожим сценарієм: українець (Малиновський) вивів свій клуб вперед, чітко реалізувавши пенальті. Втім, господарі швидко встановили рівновагу і вийшли вперед, а потім просто розтрощили італійський  клуб – 5:1.

Ігор Дуда