Колись у одній з політичних телепрограм довелося почути образну характеристику суперечливих дій відомого політика: “Не можна в одному місці палко переконувати людей дотримуватися правил пожежної безпеки, а в іншому – так само палко закликати їх трощити протипожежне  обладнання, а  то й самому тишком-нишком підливати бензинчику у вогонь”. 

Ситуація з COVID-19 на Тернопільщині, якщо вірити повідомленням на інформаційних сайтах, ускладнюється – кількість хворих різко зростає. Найпевнішим засобом стримати ріст захворюваності сьогодні, як кажуть, залишається вакцинація. Але кажуть про це, мабуть, недостатньо переконливо, оскільки чимало людей наразі воліють уникнути цієї процедури, посилаючись при цьому на недостатню вивченість вакцин, можливі віддалені (чи не дуже віддалені) наслідки їхнього застосування. Щоб остаточно переконати таких “невіруючих”, влада вирішила зробити їм пропозицію, від якої більшість з них навряд чи зможуть відмовитися. Дослівно: “у разі, якщо Тернопільська область перейде до “жовтої”, “помаранчевої” чи “червоної» зони карантину, очне навчання продовжиться, а кількість вакцинованих освітян буде менша за 80%, невакциновані вчителі матимуть щотижня здавати ПЛР-тест. Робитимуть це освітяни за власний кошт”.

“За власний кошт” – аргумент в наших умовах достатньо вагомий, щоб змусити скептиків вакцинації покірно підставити плече під шприц медсестри. І в доцільності її кампанії, напевно, не доводилося б сумніватися, якби тут-таки не випадало стикатися з повідомленнями, що змушують у задумі пошкрябати потилицю. Як, приміром, узгоджується з добровільно-примусовою вакцинацією те, що студентів місцевих вишів, як розповідалося в інформаційній програмі, заселятимуть у гуртожитки без усіляких там довідок і тестів? Чи багато за таких умов вартує майже поголовна вакцинація викладачів? Також просто мимохідь (майже ніколи не відвідую їх) пробіг очима програму святкових заходів, череда яких відбудеться у “файному” місті. Урочистий масовий захід на Театральному майдані, ще ціла низка  подій, призначених, вочевидь, не для любителів усамітнення, а для велелюдних зібрань з вельми умовним дотриманням дистанції – як, скажіть, все це узгоджується з тривожними повідомленнями про те, що кількість хворих різко зростає?

То що ж виходить: заливаємо з одного боку вогнище піною, а з іншого не забуваємо підливати в нього солярки?