Футбол в Україні, принаймні в УПЛ, тотально зрусифікований, що й призводить іноді до просто анекдотичних випадків на кшталт фрази у положенні про проведення змагань: “Окуляри за поразку не нараховуються” (від російського “Очки за поражения не насчитываются”). Тим приємніше буває спостерігати прояви самоусвідомлення людьми футболу себе як українців. Форвард “Бенфіки” Роман Яремчук відмовився дати інтерв’ю виданню “Спорт-Экспресс”  після матчу 3-го раунду кваліфікації ЛЧ проти “Спартака” (2:0). Заступник головного редактора видання Максим Алланазаров повідомив, що українець був згоден дати інтерв’ю на камеру лише за умови розмови українською мовою (зрештою, чи можна було чекати іншого від львів’янина?). “Вчора після гри вдалося проникнути до автобусу “Бенфіки” і трохи поговорити з Романом Яремчуком. Місцеві копи увійшли у становище, не стали мені заважати. Шкода, що Роман відмовився поспілкуватися на камеру. Відео можна було знімати лише за умови розмови українською мовою, якої я не знаю”, – розповів російський журналіст.

***

Все, як відомо, пізнається в порівнянні. Статус уродженця Радомишля Олександра Зінченка в порівнянні з більшістю його українських колег-футболістів незрівнянно вищий: він грає не де-небудь, а в “Манчестер Сіті”. Причому, таки грає, а не гріє лаву запасних, як це нерідко трапляється з  нашими за кордоном. Проте його особистий статус в клубі є далеко не найвищим, що ілюструє зарплатна відомість “містян”. Більше того – на сьогоднішній день Зінченко є найменш оплачуваним гравцем “Сіті”. Він заробляє “всього” 20 тисяч фунтів на тиждень. Річна зарплата українського хавбека, який у команді  Хосепа Гвардіоли грає на лівому фланзі оборони, складає 1 млн. фунтів. В порівнянні з своїми партнерами він, можна сказати, “бідує”.  Найвищий оклад у команді – в бельгійця Кевіна де Брюйне – 385 тисяч фунтів на тиждень (20,2 млн на рік). До топ-5 також потрапили Стерлінг, Стоунз, новачок команди Гріліш і ветеран Фернандінью. Олександр Зінченко захищає кольори Манчестер Сіті з липня 2016-го. Чинний контракт українця розрахований ще на 3 роки.

***

12 серпня в Будинку Футболу повинен був відбутися виконком УАФ, на якому національна збірна України мала отримати нового головного тренера. Мала, але так і не отримала: засідання виконкому перенесли на наступний тиждень. Орієнтовно – на 17-18 серпня. Причина такого повороту подій – серйозні  труднощі в переговорах з приводу підписання Сергія Реброва, який вважався головним претендентом. Саме “вважався”: в п’ятницю стало відомо, що Ребров залишається працювати в Еміратах – його клуб не захотів відпускати українця. Отож,  питання збірної для нього наразі закрите. Член виконкому УАФ і відомий в минулому тренер Віталій Кварцяний не впевнений, що варто було поспішати  призначати тренером збірної саме Реброва. “Я б запропонував Маркевича. Ван Гала он призначили в 69 років в збірну Нідерландів. Думаю, навіть 81-річний Сабо готовий працювати. Навіщо Реброву зараз в авральному порядку розривати з клубом ОАЕ? Попрацював би там, заробив копійку, а потім його б все одно запросили. Я думаю, що було  помилкою все так робити», – сказав він.

***

Питання призначення головного тренера збірної нині обговорюється на всі лади і всіма. І недаремно – час, як мовиться, підтискає: 1 і 4 вересня на команду чекають матчі з Казахстаном (на виїзді) і Францією (вдома, але це навряд чи полегшує ситуацію). Як завжди оригінальну  думку висловив головний редактор журналу «Футбол» Артем Франков: “А чи не здається вам, що співголови комітету ФФУ по збірних командах, Михайличенко і Блохін – це майбутні тренери цієї самої збірної? Як варіант! Адже історія має звичай повторюватися, і за трагедією завжди йде фарс. Колись, наприклад, Фоменко шукав нового тренера і в підсумку виявився ним сам… А тут ще й часова криза в наявності!”, — зазначив фахівець.

Чи таким вже й неймовірним є такий варіант? У нас, зрештою, неймовірне нерідко стає очевидним. Але почекаємо до обіцяного 17-18 вересня – може, щось таки проясниться…