Тернопільські школярі забули, що таке екскурсії, переконують туроператори. Увесь відпочинок учнів зводиться до поїздки у розважальні центри або ж виїзду на природу. В результаті молодь не знає ані історії власного міста, ані визначних місць у ньому, ані видатних постатей Тернопільщини, – пише “Номер один”.

Раніше екскурсії були складовою навчального процесу. Зараз їх проводять вкрай рідко. Причин для цього достатньо: одні посилаються на фінансову нестабільність, інші переконують, мовляв, дітям не цікаво. Але суть проблеми в іншому, стверджують туроператори. Для туристичних фірм це неприбуткова справа, а ентузіастів на всіх не вистачає.

Незалежність України «накрила» екскурсійну систему

Сьогодні екскурсії є складовою частиною туристського туру, які урізноманітнюють та збагачують відпочинок. Без них будь-яке дозвілля втрачає зміст. У більш економному варіанті екскурсії можуть бути окремим видом відпочинку особливо в контексті відкриття для себе історії рідного краю.

– На жаль, після розвалу Радянського Союзу екскурсії відійшли на другий план. Уся система, яка займалася реалізацією та проведенням екскурсій, була розформована, – пояснює директор обласного спортивно-туристського клубу Валерій Старичков. – Держава й надалі приділяє значення цьому питанню тільки формально. Усі кроки, розроблені у цій сфері, пішли не дальше кількох рядків у парі постанов. Водночас екскурсії не втратили свого навчало-виховного значення. У межах України правильно проведена екскурсія для туристів з однієї частини держави в іншу може розкрити відпочиваючим нове бачення на певні історичні моменти, дає розуміння культурних особливостей, пріоритетів та традицій. Особливу увагу варто приділи екскурсіям для дітей та учнівської молоді. Прикро визнавати, але сьогодні як тернопільські школярі, так і молоді люди не знають історії власного міста, визначних місць, не знайомі з визначними пам’ятками культурами та архітектури, видатними постатями, уродженцями краю.

При бажанні причин для цього можна знайти чимало. Перше, чим відхрещуються громадяни, – це економічна криза, яка, мовляв, не дає фінансових можливостей для культурного та інтелектуального збагачення. Іншим не вистачає часу на екскурсії. Втім, це лише вершина айсберга. Значно більшу загрозу для виховання нації становить байдужість держави.

– Наприклад, наприкінці ХVІІІ-го – у першій половині ХІХ ст. були створені передумови для організації навчально-пізнавальних екскурсій та зроблено перші спроби розробити систему проведення таких заходів. Тоді основний акцент було зроблено саме на підростаючому поколінні – школярах. У ХІХ ст. популярність екскурсій зростає, щоправда, вони видозмінюються та набувають освітнього характеру. Згодом були створені екскурсійні комісії при округах та навчальних закладах. Екскурсії стали невід’ємною складовою навчального процесу, яка знайомила школярів з історією рідного краю. Найвищий рівень розвитку екскурсійної справи припадає на 80-ті рр. ХХ ст., однак уже з проголошенням незалежності увесь досвід екскурсійної справи, отриманий за багатолітній стаж роботи, було забуто і відкинуто на другий план, – розповідає Валерій Старичков.

Екскурсії – додаткове навантаження для педагогів

На сьогодні екскурсії як частина навчального процесу існують лише де-юре. У навчальних програмах передбачено, що у кінці навчального року педагоги зобов’язані організовувати для дітей екскурсії. Реальний стан речей значно різниться з освітянськими вимогами. У кращому випадку для школярів організовують поїздки з пункту А в пункт Б, в гіршому – просто поїздка переважно у львівський Mcdonald’s. З іншого боку, можна зрозуміти і вчителів, які переобтяжені власною роботою, а тут ще необов’язкова, однак важка у бюрократичному плані організація поїздок. До того ж кожною справою повинні займатися фахівці, у нашому випадку туристичні організації. Вони розробляють маршрути, теми екскурсій, готують матеріали, оформляють документи.

– До екскурсій потрібно застосовувати диференційований підхід, – каже Валерій Павлович. – Школярі різного віку повинні отримувати свій «пакет» інформації. Починати варто з короткотривалих екскурсій на тему, скажімо, вулиця, на якій я живу, з їх іменем пов’язане наше місто тощо. Далі потрібно ознайомити дітей з пам’ятками та визначними місцями рідного міста, музеями, архітектурою, даними про людей, у честь яких названо вулиці міста, та їхній зв’язок з Тернополем. Потім можна розширювати горизонт пізнання дітей, виїхавши за межі обласного центру. Скажімо, Бережани – різноплановий населений пункт, в якому можна провести безліч тематичних екскурсій: музеї, пам’ятки історії, природоохоронні об’єкти.

На Тернопільщині для проведення екскурсій акредитували 30 фахівців

У навчально-пізнавальну значенні екскурсії сумніватись не доводиться. Однак піднімати це питання глобально немає кому, адже фінансової зацікавленості розвивати цей напрямок у туристичних фірм немає. Заробітки від такої справи мізерні. Натомість клопоту – хоч відбавляй. Оформлення документів, бюрократична тяганина та втрачені нерви ціль аж ніяк не виправдовує. Втім, час диктує свої вимоги і вихованням молодих тернополян таки доведеться комусь зайнятись. Крім того, подорожувати Тернопільщиною цікаво та доступно навіть при незначних фінансових затратах.

Правду кажучи, і самі туристські організації донедавна були неготові освоїти дану ділянку роботи. У місті не вистачало екскурсоводів для роботи з дітьми. Піднімати питання екскурсій для дітей було не на часі. Акредитованих та підготовлених спеціалістів було недостатньо – всього лише 32. У 2011 році обласний спортивно-туристський клуб з допомогою Інституту туризму профспілок України та при активному сприянні управління туризму облдержадміністрації організував спеціальні курси підготовки спеціалістів, навчання на яких пройшло 33 екскурсоводи. Ще 20 потенційних фахівців туристичної справи будуть акредитовані до квітня цього року. Така кількість спеціалістів повинна вирішити кадрове питання проведення екскурсій в області.

Іншим болючим питанням екскурсії для сільських дітей. Звичайно, у деяких школах малих населених пунктів є ентузіасти, які організовують екскурсії дітей, однак у більшості випадків ситуація далека від ідеалу. Колись працювала ціла система проведення екскурсій для сільських школярів у Тернопіль. В програму поїздок входили оглядова екскурсія по місту, відвідування обласного краєзнавчого музею, драматичного та лялькового театрів.

По-різному на ініціативу туристських фірм реагують й освітяни. Частина з них переконана, що при залученні до організації екскурсій працівників туристичних фірм вартість поїдки значно зростає. Цілком логічна ситуація, адже робота екскурсоводів потребує оплати, частину прибутку повинна отримати й туристська фірма. Однак в результаті діти отримують якісну повноцінну екскурсію, каже Валерій Павлович. Не менш важливим є питання безпеки автобусних перевезень. Батьки чи педагоги можуть самостійно знайти перевізника, який виконає дану послугу, але в такому випадку питання безпеки для батьків знаходиться на другому плані, поступаючись місцем фінансовій складовій. Натомість туристська фірма підписує з перевізником договір, враховуючи стаж та досвід роботи водія, технічний стан транспортного засобу. Крім того, нелегко оформити пакет документів для виїзних екскурсій. Валерій Павлович обома руками підтримує вимоги дотримання заходів безпеки, але оформлення документації відбиває бажання будь-що організовувати. Натомість відповідальність у разі нещасних випадків несе фірма, а не відповідальна державна структура. Що цікаво, в інших областях таких проблем немає…

Зоряна Гарасимів