Таку думку нині часто доводиться чути в телестудіях. Мовляв, хто б не був обраний президентом України – його  вплив на політику буде не таким суттєвим, як, приміром, за Кучми чи Януковича.

Виграє вибори Петро Порошенко – його перемога (швидше за все, далеко не переконлива) над “коміком” загрожує стати для нього Пірровою. Новий парламент (на нього чекати залишається не дуже довго), який переважно складатиметься зовсім не з його союзників, значно уріже й без того конституційно чітко обмежені повноваження президента. До того ж сам Петро Олексійович у намаганні чи то виявити щирість власних намірів, чи (що більш ймовірно) в намаганні схопитися за рятівну соломинку, пообіцяв, що для прийняття закону про імпічмент не буде жодних перешкод. Тобто, погодився спостерігати, як “закляті друзі” пилятимуть гілляку, на якій він сидить…

Якщо ж, передрікають політичні віщунки-Касандри, на виборах переможе Володимир Зеленський – його політична недосвідченість (мабуть, занадто м’яко сказано), яку не зможуть компенсувати поради нехай і численних та хитромудрих радників, неодмінно дасться взнаки.  До осені, часу виборів до Верховної Ради він, мовляв, встигне наробити чимало помилок; його рейтинг значно впаде; його партія “Слуга народу”ще не вб’ється в пір’я, отож  досвідченим політичним “вовкам” і “вовчицям” у парламенті не складе труднощів звести роль президента до суто церемоніальної. Ну, а далі – взагалі ліквідувати цей пост, про що мріє чимало з них…

З наведеними вище аргументами можна погодитися, а можна й спробувати їх заперечити. Зовсім не виключено, що у Петра Олексійовича (якщо йому таки вдасться виграти фінальний двобій) накопичиться стільки “святої ненависті” до тих, хто “допоміг” йому отримати аж 16% підтримки електорату в першому турі, що можна майже не сумніватися: він використає  увесь свій талант досвідченого гравця в політичного “дурня”, а також вміння робити пропозиції, від яких не можна буде відмовитися, щоб не лише зберегти статус президентської посади, а й посилити його.

Не варто також завчасу прогнозувати карколомне падіння рейтингу В. Зеленського у випадку його перемоги. Адже він сам і його, думається, зовсім не квола на мозок команда таки щось прораховувала і на щось розраховує. Зокрема, можливо, на те, що вдасться сповна скористатися величеньким кредитом довіри і, пам’ятаючи досвід Віктора Ющенка, не  розтринькати його в розлогих промовах-проповідях (недавній лідер “Кварталу-95”, здається, не відчуває до них схильності – радше навпаки),  а вчасно використати для зміцнення своїх позицій. І в першу чергу – у відносинах з парламентарями, багато з яких будуть раді стиснути його в міцних обіймах, щоб… задушити.

Як воно і з ким воно буде насправді? Як мовиться, дасться чути – чекати залишилося не надто довго.

Ігор Дуда