Повідомлення на сайті новин  про те, що водія, який перебував у стані сильного алкогольного сп’яніння і скоїв смертельний наїзд на пішохідному переході біля “Арс-кераміка”, засуджено аж до 4 років позбавлення волі, настрою не додало.

По-перше, 4 роки за спричинення смерті однієї людини і завдання тяжких тілесних ушкоджень другій – зайве свідчення безсторонності та об’єктивності отого нашого “найсправедливішого і найгуманнішого”. По-друге, легкий мороз пробігає попід шкірою від усвідомлення того, що завтра ти цілком можеш опинитися на місці отих нещасних.

Гострота сприйняття інформації підсилювалася тим, що кількома годинами раніше у мене не те що легкий мороз пробіг попід шкірою – душа сховалася в п’яти на отакому ж нерегульованому переході неподалік готелю “Тернопіль” (якесь лихе місце, приспів час, мабуть, і його освячувати). Я вже майже проминув автівку, яка зупинилася в ближчому від мене ряді й хотів швидко дістатися до протилежного тротуару, як раптом помітив білий бус, що летів на перехід з другого ряду. Водій явно кудись поспішав, і думка про те, що через “зебру” може в той момент хтось переходити, не надто сильно турбувала його звивини. В останню мить він все ж різко загальмував і бус, таки заїхавши на перехід, зупинився менш ніж в півметра від мене. Якась посудина, що стояла на сидінні поряд з водієм, з грюкотом вдарилася об передню панель. Саме тоді я  й пізнав оте приємне відчуття душі, яка щодуху втікає у п’ятки… Все ж, мій ступор тривав лише якусь секунду, далі я лівою рукою показав на розмітку переходу, а праву простягнув у напрямку шофера, мовляв, ну що ти робиш? Його реакція була незвичною для нахабного і назагал малокультурного племені “шоферюг”. Сором’язливо відвівши погляд, він зробив якийсь невизначений жест, мовляв, та проходь уже… Я повільним кроком перетнув останні метри переходу, і аж тоді бус рушив. Раптом мені пригадався афористичний вислів про те, що пішоходи бувають двох видів: швидкі і… мертві. Все ж, попри відносно щасливе розв’язання ситуації, думки мої були невеселі. Якщо цілком нормальна на вигляд людина, без ознак сп’яніння і без всіх отих гидотних мажорних “наворотів” залюбки порушує правила, ставлячи життя пішоходів під загрозу, то чого ж тоді чекати від всіх отих “бєспрєдєльщиків” за кермом?

Дорогою додому ці думки вивітрилися з голови. Коли ж прочитав на сайті про наїзд біля “Арс-кераміка” майже дворічної давнини і його судовий фінал, тяжкі роздуми напосіли знову…

Ігор Дуда