Сьогодні є привід згадати одну “круглу” дату – сторіччя перевороту в Росії в листопаді 1917 року. Цікавий і, сказати б, симптоматичний історично-біографічний збіг: цього ж дня 1879 р.  в селі Янівка Херсонської губернії   народився один з його творців – Лейба Бронштейн, більш відомий як Лев Троцький.

Багато хто з обізнаних з історією людей вважає, що у багатьох наших нинішніх проблемах винна саме вона, “великая октябрьская”.  З цим, мабуть, можна погодитися. Справді, не бабахнула б тої ночі «Аврора», не кинулася б п’яна матросня скидати Тимчасовий уряд, не постав би у своїй первісній люті лозунг «Долой эксплуататоров!» а поряд з ним – наскрізь брехливі «Мир народам!, «Земля крестьянам!» і «Вся власть совътам!» – не було б тоді, очевидно, СРСР – «добровольного союза суверенных государств» (до речі, з правом вільного виходу з нього), не було б ГУЛАГу,  голодомору, мільйонів замордованих, засланих у вічну мерзлоту…

Не було б атмосфери підозріливості та всезагального страху. Не було б монстра під назвою ВПК, який пожирав левову частку народного багатства; не було б «братской помощи прогрессивным движениям» за рахунок напівжебрацького існування власного народу.  Та що там казати – багато чого з того, що зараз заважає нам жити, не було б. Зокрема, закріпленої на генетичному рівні властивості говорити одне, думати друге, а робити – третє. Простіше кажучи, брехати. Не було б звички ставитися до народу як до стада, яке треба заманити на виборчі дільниці для «правильного» голосування.  Не було б фальшивого декларування «рівних можливостей» і реального здійснення цинічного оруелівського  «є рівні, але між ними є ще рівніші». Не було б…

Отут ми впритул наблизилися до головного. Класики марксизму, як відомо, передбачали, що соціалістична революція спалахне у найслабшій ланці капіталістичної системи. Чому цією ланкою виявилася саме  Росія? Чи то м’якотілий Ніколай ІІ занадто захопився фотографією й турботами про власне сімейство і занедбав імперію? Чи не прислухався російський політбомонд до порад реформатора Столипіна і не збив вчасно хвилю терору? Пояснень «Краткого курса истории ВКП (б) щиро кажучи, вже не пам’ятаю; альтернативні джерела інформації в пору моєї університетської молодості, м’яко кажучи, не заохочувалися. А за надмірний інтерес до них або ж їхнє поширення можна було, як мінімум, залишити дружні студентські лави. А як максимум – отримати реальний термін у романтичних місцях для юнацтва. З позиції нинішнього дня  мені чомусь здається, що російський бунт стався передусім через те, що предки нинішніх «новых русских» перебрали усяку міру в своїх забавах і “потєхах” на «тройках с бубенцами», циганами та ведмедями. Перебрали до такого ступеня, що озлоблений народ потребував лише іскри, щоб його лють закипіла й виплеснулася киплячою кров’ю. І більшовики вміло і підступно викресали цю іскру. А далі  розгорілося полум’я, язики якого лижуть нас донині.

Наші рідні українські нувориші, мабуть, такого розвитку подій не побоюються. Часи гайдамаків та Коліївщини давно минули; ніхто з ціпами та косами не кинеться підпалювати їхні хороми,  яким би позаздрило колишнє панство. Щонайбільше – вийдуть з плакатами, погаласують, перекриють на якийсь час вулицю, та й розійдуться, заколисані черговою порцією обіцянок. Отож можна спокійно насолоджуватися життям: гасати на «крутих» тачках, відвідувати фешенебельні курорти, справляти гучні весілля й іменини, привселюдно хизуватися прикрасами за запаморочливу ціну й  не завжди праведно нажитими статками. Їм би взяти за приклад для наслідування Біла Гейтса з його далеко не «показушною» скромністю, але… ну хочеться пожити красиво. І щоб інших завидки взяли. Боятися нічого – революції у нас якщо й трапляються, то якісь делікатні, «помаранчеві»… І навіть якщо вони окроплені кров’ю сподвижників, як це було останнього разу, то решта народу примудрилася “профукати” так важко отримані здобутки. І знову дала сісти собі на шию цинічним спритникам і негідникам.

Але  ж історія, як відомо, рухається по спіралі. І чимало драматичних епізодів минулого мають властивість повторюватися.

Ігор Дуда