Сьогодні, 9 грудня міжнародна спільнота відзначає День боротьби з корупцією. Дата ця була встановлена в 2003 з ініціативи ООН для підкреслення важливості проблеми і поєднання зусиль у її подоланні.

Відсталі люди все-таки оті функціонери з ООН – додумалися до ідеї боротьби з явищем, яке ставить під загрозу діяльність  всіх основних інституцій, аж у 2003 році. Між тим, є в світі держава, яка почала енергійно боротися з цією заразою значно раніше – ще в 1991, з першого дня свого існування. Визначила цю боротьбу як одну з головних своїх цілей і заходилася її добиватися. Послідовно: від одного Президента – до другого, третього, четвертого… Від парламенту найпершого скликання – і до нинішнього, вже не пам’ятаю, якого там… Від уряду під проводом комунопартократа  – і до нинішньої чергової генерації молодих реформаторів,  будівничих доріг і найпрогресивнішої в світі медичної та пенсійної систем. І в центрі уваги кожного і кожної – вона, ота гідра з багатьма головами. Для заощадження площі промину героїчні зусилля двох перших Леонідів, хоча  вони, безумовно, вартують відзнаки і вдячної пам’яті.  Щоб її, проклятючу,  добряче налякати, та так, щоб аж від страху в штани наклала, в час передвиборчої кампанії фаната трипільської культури пустили у вжиток гарне гасло: ” Бандитам – тюрми!” Тут би отим бандюганам та хабарникам зрозуміти, що влада не жартує, і що для кожного з них знайдеться гарантований куточок з нарами, вмивальником, тумбочкою з найнеобхіднішими речами і правом на отримання передач раз чи два на місяць  (точно не пригадую). Подивилися-принюхалися оті бандити – і чомусь вирішили не лякатися, а й далі жити душа в душу один з одним і з владою – за винятком, зрозуміло, окремих ексцесів, для декого неприємних, однак це в рамках встановлених правил, своєрідні відходи виробництва. Тоді верховний муж вирішив зробити наголос на власних моральних принципах і привселюдно продемонстрував руки, які нічого не крали.  Йому на зміну прийшов достойник, добре ознайомлений з тим, як борються з “крисятництвом” на зонах і пообіцяв, що буде рубати занадто загребущі руки. Тобто, знову ж таки нещадно боротися з нею, рідною, з корупцією. А в основу цієї боротьби поклав принцип “доїння” нижчих. А ті – ще нижчих і т.д. І потекли валізи з кешом у Межигір’я, і ще довго боровся б “двічі несудимий проффесор” …з чим? Так все з нею ж, клятою корупцією, але десь дуже втратив почуття міри і змушений був чкурнути під заступництво государя сусідньої держави, одним із знаменитих попередників  якого був той, що рубав боярам бороди і вводив європейську моду. А одного разу, розлючений, наказав вішати кожного хабарника. Однак, почувши від мудрого генерал-прокурора, що в такому випадку залишиться імператором без підданих, лише махнув безнадійно  рукою: “Пес с вами…Воруйте и дальше”.

То про що ж я? Ага, про боротьбу з корупцією. Ерудовані інтелектуали, які прийшли на зміну команді завгара, котрий плутав Ахматову і Ахметова, а на форумі в Давосі  фразу “увімкніть для себе Україну” вимовив десь аж з п’ятої спроби, одразу ж стали тішити світ сліпучими усмішками, бездоганною англійською, а головне – щирими запевненнями, що тепер оту корупцію, яка вже всім остогидла, викорінять рішуче і безповоротно. “Папєрєднік”  переважно опирався на прокурора Пшонку і на міністра Захарченка. А тут, наче бруньки на дереві навесні – НАБУ, САП, НАЗК, ось недавно – ДБР. Плюс – стара добра ГПУ. Ніяких авторитетів і недоторканних! Насіров? В каталажку! Онищенко? Дременув у Лондон, паскуда, але нічого, ми його… ох, ми його! Мартиненко? “А подать сюда Тяпкина-Ляпкина!”. Фільм  з Мосійчуком в ролі далеко не ангела-праведника у Верховній Раді? Позбавити імунітету і – в кутузку! Розенблат заляпався в темних бурштинових оборудках? Браслет на ногу, забрати паспорти, а на додачу – показово-гнівна тирада Генпрокурора про відсутність патріотизму. Ось поглянь,  Європо і світе, як ми взялися, засукавши рукави, викорінювати це наше давнє зло! На всіх рівнях і в кожному куточку країни. Про те, як тремтять кляті корупціонери на славному Тернопіллі,  як на них падає караючий меч правосуддя і які оборудки провертаються під гаслом здійснення підприємницької діяльності,  можна говорити “довго і нудно”. Наразі ж про те, що бачать Європа і світ.

Європа і світ бачать, що транші і кредити й далі нагадують кораблі в Бермудському трикутнику. Європа і світ бачать, що ніхто з показово і галасливо затриманих не гріє тюремні нари, а насолоджується життям, недоступним для переважної більшості українців і роздає інтерв’ю в стінах парламенту.  Європа і світ бачать, що з шикарних особняків ніхто не виселений, а суперові автівки возять тих же власників.  Європа і світ бачать, що антикорупційні органи, створені з метою підвищення ефективності боротьби з корупцією, намагаються використати в далеко не стерильних політичних ігрищах, а то й зіткнути лобами. Європа і світ бачать, що мудрий (і хитрий) український дядько, нехай і з оксфордським прононсом, добре знає, що гіляку, на якій сидиш, занадто ретельно пиляти не варто. І що іншим воронам очі слід клювати дуже обачливо. А то й просто зображати, що клюєш.

Європа і світ бачать, що Україна бореться з корупцією.

Ігор Дуда