Нещодавно у Верховній Раді член Партії регіонів, голова парламентського аграрного комітету Григорій Калетник зареєстрував цікавий законопроект. Народний обранець, а за сумісництвом – голова асоціації «Укрбіоенерго» запропонував виключити з переліку об’єктів, що не підлягають приватизації, 71 спиртовий завод України. Враховуючи, що Тернопільщина посідає друге місце за кількістю «градусних» підприємств, відтак чи не найбільше в країні вробляє спиртів, саме нашу область першою чекає «гірке похмілля» після минулорічних запевнень Президента і уряду, що після реорганізації спиртова галузь запрацює більш стабільно..

Про це пише у сьогоднішньому числі газета “Номер один”.

До речі, ще у вересні минулого року видання спрогнозувало, що єдина мета реорганізації та позбавлення всіх спиртових заводів юридичного права та перетворення їх на цехи держпідприємства «Укрспирт» – довести до банкрутства і продати за безцінь приватним структурам.

Пробне каміння у «спиртовий» город

«Область мінімально втратить приблизно 300 млн. грн. податків до різного рівня бюджетів, – підтвердив найгірші сподівання голова ТОО парії «Батьківщина», народний депутат України Василь Деревляний. – Усі (підкреслюю) спиртові заводи Тернопільщини увійшли у список законопроекту, зареєстрованого у Верховній Раді, з пропозицією виключити їх зі списку об’єктів, що не підлягають приватизації. Тобто якщо цей законопроект буде прийнято, спиртозаводи стануть не державними і підуть під приватизацію. Я більше, ніж переконаний, що до кінця року ці підприємства стануть приватною власністю.

Дуже прикро, що ні обласна рада, ні жодна з районних рад, де є спиртозаводи, не прийняли з цього приводу жодного рішення. Вони не могли цього не знати, бо коли приймали програму соціально-економічного розвитку на 2011 рік, там вже було заплановано зменшення виробництва спирту на 35%. Треба бути абсолютно безхребетним і цілком підкоритись нині діючому режиму».

Поява законопроекту Калетника цілком закономірна, зазначив незалежний експерт Андрій Гусєв. «Нинішня влада постійно робить закиди щодо найбільш стратегічних питань. Проаналізуйте: у січні парламент прийняв закон про заборону відчуження «Укрспирту» з державної власності шляхом включення його до переліку об’єктів, що не підлягають приватизації, і Віктор Янукович підписав цей документ, – підкреслив Андрій Гусєв. – Але буквально через два місяці «регіонал» Григорій Калентник вносить кардинально протилежний закон, обґрунтовуючи його створенням умов для ефективного функціонування спиртової і лікеро-горілчаної промисловості країни».

Інтерес депутата зрозумілий, однак чому міністр агрополітики Микола Присяжнюк так швидко відмовився від планів уряду використати потужності непрацюючих спиртозаводів для виробництва біопалива, про що він нещодавно заявляв?

«У нас на сьогодні діючих і збанкрутілих спиртових заводів є близько 85-и. 24-25 заводів активно працюють і роблять спирт для горілчаної галузі і харчових продуктів, інші або збанкрутували, або зупинені. Надзвичайно важливе питання: як задіяти роботу тих заводів, які не задіяні на виробництві спирту, – сказав Міністр аграрної політики Микола Присяжнюк. – На сьогодні розроблено стандарти, і вони вже затверджуються. Із 60 непрацюючих заводів ми аналізуємо, які можна вивести з підакцизного контролю, і з огляду на те, що зростає попит, ми починаємо цю роботу», – зазначив Присяжнюк.

Міністр зазначив, що на двох заводах уже запущено пілотні проекти з виробництва біопалива, ще на чотирьох впроваджуються установки. Урядовець підкреслив, що виробництво біопалива сприятиме збільшенню посівів цукрового буряку й кукурудзи, що використовуються як сировина при виробництві біопалива.

Вертаючись до законопроекту, варто зазначити, що Григорій Калетник очолює асоціацію «Укрбіоенерго», що об’єднує сільськогосподарські підприємства і фермерів, які спеціалізуються на вирощуванні біосировини, виробників обладнання й устаткування для переробки біомаси і випуску біопалива, компанії з нафтового бізнесу і науковців. Зважаючи на паливну кризу, вже третій місяць лихоманить Україну, законопроект пана Калетника потрапляє в «яблучко», та й загалом усі дії навколо спиртозаводів нагадують наперед розроблений сценарій. Адже якщо уряд «за», то чому зупинили випуск біоетанолу на Хоростківському спиртозаводі, хоча ще 2 роки тому, у березні 2009 року, тоді ще держконцерн «Укрспирт» визначив 8 заводів загальною потужністю 129, 4 млн. тонн із виробки біопалива?! Тим часом «регіонали» вирішили вивести із державної власності спиртозаводи, на яких у перспективі можна буде виробляти біопаливо.

Довідка. 28 липня 2010 року Кабінет Міністрів видав постанову №672, підписану Миколою Азаровим, про ліквідацію державного концерну «Укрспирт» та створення однойменного держпідприємства, яке об’єднало вітчизняні лікеро-горілчані та спиртові заводи. Пояснюючи прийняте рішення, Прем’єр-міністр стверджував, що це створить передумови для підвищення ефективності роботи спиртової галузі, посилення державного контролю за оборотом спирту і лікеро-горілчаних виробів. Створюване ДП було віднесене до сфери управління Міністерства аграрної політики.

Однак у додатку до постанови всі підприємства розділили на два списки – економічно активні і збанкрутілі. Якщо перші повинні були і далі працювати, то другі планувалось реорганізовувати у цехи, наприклад, з випуску біопалива.

11 січня 2011 року Верховна Рада заборонила приватизацію ДП «Укрспирт».

Спирти за $15 млн. «здав в оренду» Юра Єнакіївський

Тим часом самі спиртовики не вельми охоче, але розповіли свою неофіційну версію подій: спиртову галузь «здав в оренду» народний депутат, більш відомий за прізвиськом Юрій Єнакіївський, ніж за прізвищем Іванющенко. «Юра Єнакієвський взяв на себе роль старшого довіреного за контактами неформальної влади з формальною», – зазначив у листопаді минулого року в своєму інтерв’ю Юрій Луценко.

Ціна питання – 15 млн. доларів, відтак вже у ІV-му кварталі 2010-го «Укрспирту» мали заплатити половину цієї суми, однак грошей не назбирали, от і поплатились. «Міністр Присяжнюк, перебуваючи у Тернополі (березень 2011 року – авт.), на питання ведучих фермерів області Гадза і Градового про проблеми у спиртовій галузі, про недобір за минулий рік 300 млн. грн. податків від спиртовиків, про відсутність ринку зерна, оплату за поставлене зерно, не зреагував жодним словом про діяльність і проблеми спиртової галузі. Це ще раз доводить, що він не керує спиртовою галуззю», – констатує Василь Іванович (так представився співрозмовник, працівник одного зі спиртових заводів області).

З його слів, у січні ц.р. на Тернопільщині працювало два чи три спиртозаводи, котрими виготовлено лише 28% сировини від обсягів аналогічного періоду минулого року, у лютому – 21%. «Підприємства працюють із перебоями. Тим часом Григорій Калетник, автор законопроекту про роздержавлення спиртозаводів, як голова асоціації «Укрбіоенерго» перший зацікавлений у продажі та перепрофілюванні спиртових заводів на підприємства з виготовлення біопалива. Хоча сьогодні на 5 вітчизняних спиртозаводах побудовано цехи або станції з виробництва біоетанолу, зокрема, на Хоростківському спиртозаводі зроблено найбільшу в Україні станцію, але вона не працює. Цілком можливий політичний підтекст: ці цехи і станції побудовані структурою, підконтрольною Арсенію Яценюку.

Кажуть, що «вперед смотрящим» спиртової галузі є Юрій Єнакіївський. Є підозра, що він забрав галузь від мінагрополітики і передав міністерству екології. І вони керують галуззю, а по суті валять її», – підсумував Василь Іванович.

Яблука спирту не замінять

Тим часом голова Тернопільської обласної адміністрації Валентин Хоптян так не вважає. Минулого тижня під час обласної колегії він навіть привселюдно висварив головного економіста області Василя Гецька за порушене «табу» на спирти. Звітуючи про роботу господарського комплексу та виконання обласного бюджету в 1-му кварталі ц.р., Василь Володимирович змушений був констатувати скорочення на 75% виробництва етилового спирту, через що недобір товарної продукції склав 112 млн. грн.

«Фактична зупинка більшості спиртових заводів області негативно вплине на обсяги реалізації пшениці, кукурудзи сільгосппідприємствами, а також зумовить скорочення доходів працівників, кількості робочих місць, – підкреслив начальник управління економіки ТОДА Василь Гецько. – Податковими службами скорочення податкової бази оцінюється до 40 млн. грн.

«Що ви хочете цим сказати? Гроші від спиртозаводів ніколи не йшли в бюджет області, – перебив його губернатор Валентин Хоптян. – Держава хоче навести порядок в цих питаннях, це державні підприємства. Ми знаємо, що кожний директор спиртозаводу не за зарплату туди йшов робити. Інша справа, що заводи повинні працювати, а не простоювати. Давайте шукати шляхи. Не виходить спирт, значить, горілкою треба перекривати. Не виходить: зараз ми саджаємо сади, виноградники, тож завтра винні заводи відкриємо».

Спирт втікає поміж пальців

Важко назвати це державницькою позицією, адже винокурні (як у старовину називали горілчані та спиртові заводи) є державною монополією. Ще донедавна Тернопільщина виробляла третину українських спиртів, таким чином отримуючи левову частку коштів до місцевих бюджетів. Отож можна припустити, якщо частину спиртозаводів таки передадуть у власність бізнес-структурам, власники горілчаних заводів одразу почнуть вимагати дозволити їм відкрити свої спиртові цехи, ще й зекономлять на транспортуванні сировини. Державні спиртові заводи стануть непотрібні. Та чи вперше Україні поступатися державними інтересами? За роки Незалежності ми втратили монополію на тютюн, віддали у приватні руки цукор, нещодавно приватизували «Укртелеком» і заговорили про продаж «Укрзалізниці». Повернути ж назад монополію титанічно складно.

«Сьогодні ринок перенасичений горілкою, аж переливає через край. Чому Ковалівському спиртозаводу не пішов цех у Бучачі? Бо немає реалізації, – пояснив Василь Іванович. – Сьогодні виробництво спирту захлинулось, ринок переповнений, немає реалізації, немає сенсу збільшувати виробництво горілки. Але робити біоетанол – це перспектива і це завтрашній день галузі, але при державницькому підході. Енергетична криза, що виникла у світі, буде поглиблюватись, тому що вуглеводні запаси під землею вичерпуються, і треба вишукувати відновлювальні види палива. Навіть у нафтових країнах Близького Сходу займаються проблемою виготовлення альтернативного палива. А ми маємо спиртову галузь, що сьогодні простоює, але вона може повністю все зробити: одна біоетанолова станція чи цех може переробляти спирт від кількох спиртозаводів і давати сировину нафтозаводам, таким чином покращити енергетичну безпеку держави».

Перспектива спиртової галузі – у кооперації. «Щоб виробники сировини і спиртозаводи нормально працювали, потрібно їхні взаємовідносини врегулювати договорами, в яких визначати обсяги і терміни поставок сировини, умови приймання, зберігання та переробки продукції, порядку взаєморозрахунків, – переконана кандидат економічних наук, доцент ТНЕУ Мирослава Запорожан. – Цьому повинна сприяти система державного регулювання внутрішнього ринку спирту, зокрема, у ряді європейських країн вона здійснюється шляхом цінової політики. Наприклад, у країнах ЄС власне спиртове виробництво і внутрішній ринок цукру захищені митом, квотами на його вивезення, ліцензіями, надбавками до цін на користь держави».

Продати галузь, тим більше стратегічну, держава завжди встигне.

Жанна Попович, “Номер один”