Рік після Майдану. Що змінилося?

Рік після початку Майдану – це ще далеко не завершення революційних подій. Багато вимог Революції гідності ще не виконали, говорять тернополяни, яких ми зустріли 22 листопада 2013 року на київському Майдані Незалежності – серед перших протестувальників проти режиму.

Громадські активісти Олег Вітвіцький, Іван Ковалик та Сергій Волянюк на Майдані були з моменту його зародження. Як кажуть, ще рік тому не уявляли масштабу майбутніх подій. Олег з Іваном привезли з Тернополя до столиці підписи громадян на підтримку євроінтеграції. Нагадаємо, акцію з їх збору оголосили після раптового для народу рішення тодішньої влади відмовитися від асоціації з ЄС. Сергій у столиці складав іспити. Товариші зателефонували до нього, щоб допоміг ці підписи передати до Адміністрації президента.

– Думаю, ніхто не міг передбачити, що будуть події аж такого масштабу, що все зайде настільки далеко і серйозно, – говорить Олег Вітвіцький. – Особисто я мав два мотиви, щоб вийти на Майдан. Перше – це протест, несприйняття і боротьба проти режиму, який ставав просто нестерпним. Друге – підтримка асоціації між Україною та ЄС.

Обидві позиції, за словами Олега, вдалося втілити.

– Та потім сталися події, набагато значиміші для історії України. Це і Майдан, і Небесна сотня, і окупація Криму, і війна, – продовжує громадський активіст. – Революція пройшла декілька фаз. Я для себе сформулював таке: ми важко, але перемогли Януковича. Ще важче, але ми зможемо перемогти Путіна. І, зрештою, найважче завдання для українців – перемогти себе. Останній етап ще далекий до завершення. Багато з нас забувають про ціну, яку ми платимо за право жити у власній державі.

Серед невиконаних завдань Олег Вітвіцький називає також люстрацію.

– Маю на увазі люстрацію не технічну, а моральну, – пояснює чоловік. – Кожен себе повинен люструвати.

Перші учасники Майдану і не сподівалися на такий масштаб подій, каже Іван Ковалик.

– Дуже добре, що так сталося. Революція породила нову Українську націю – без поділу на лівий і правий береги Дніпра. Вітання «Слава Україні!» тепер сприймають усюди, – каже він. – Це є першою передумовою того, щоб Україна відбулася як повноцінна держава.

Іван пригадує, як рік тому у потязі до Києва його знайомий грузин розповідав, мовляв, Грузії вдалося, а Україна свій шанс у 2004-2005 роках прогавила. І навряд чи їй вдасться вилізти з того лайна, в яке вона потрапила.

– Тоді закрадався сумнів, що нам щось вдасться зробити. Всі розуміли ту апатію… – веде далі Іван. – А от про результат говорити ще рано. Так, рівень життя упав. Та економіку ми відродити зможемо. Ми тільки на шляху до змін. Теперішня війна – це війна проти цінностей революції.

Символи системи ліквідовані, але сама система поки що залишилася, пояснює тернополянин.

– Подолання корупції – першочергове завдання, – акцентує громадський активіст. – Не можна чекати, що хтось прийде і за нас подолає корупцію. Її треба подолати у наших головах. Тільки від нас залежить, чи відбудуться ці зміни.

Громадський активіст Сергій Волянюк вважає, що в країні за рік мало що змінилося.

– Змін немає, я не бачу їх. Єдині зміни – це перевибори, – тлумачить свою позицію Сергій. – Та люди стояли і гинули не заради того, щоб замінити одні прізвища у владі іншими.

Як каже чоловік, він уже на початку Майдану мав очікування чогось більшого, аніж просто протесту.

– Я розумів, що у такому випадку буде більше жертв. Податкові майдани показали це, каже Сергій. – Їх міліція розганяла «на камеру», але вже тоді події сягали апогею. Коли ж дали вказівку розігнати політичний Майдан і коли я побачив, що міліція активізується уночі, то зрозумів: починається щось нечисте.

Водночас Сергій Волянюк наголошує, що він не стояв просто за євроінтеграцію.

– Я хотів, щоб Янукович пішов і щоб у державі були реальні зміни, – пояснює активіст. – Крим прос… ли, добуваються до Луганської і Донецької областей. Шкода, що політики досі не хочуть розуміти, за що загинули хлопці. Вони полягли за ідею самостійної Української держави, у якій кожен громадянин має рівні з іншими права.

Тож робота зі змін і Україні ще не виконана. Про це говорять ті, кого ми зустріли на Майдані рік тому, у дощовий вечір 22 листопада 2013 року.

– Що я раджу знайомим? —перепитує Сергій Волянюк. — Купувати зимові камуфляжі, навчатися, тренуватися, готувати себе і своїх рідних.