Учениця Української гімназії ім. Франка Валентина Заболотна посіла перше місце у міському етапі конкурсу «Найкращий читач України».

Для того, щоб узяти участь у конкурсі потрібно було розповісти про улюблену книгу, намалювати ілюстрацію до неї та відповісти на запитання журі. Для своєї розповіді наша героїня обрала твір Михайла Слабошпицького «З голосу нашої Кліо».

– У книзі представлено багато легенд і переказів з національної історії, – говорить тернополянка. – Я обрала легенди про Марусю Чурай. Щоб моя розповідь була емоційною, я намалювала українку навпроти сільської хати.

Із літа минулого року Валентина веде читацький щоденник, у якому записує всі українські твори позашкільної програми. Наразі таких 13. Здебільшого, це твори сучасних українських письменників.

– Але, якщо чесно, мені більше до вподоби твори зарубіжних письменників, – продовжує вона. – Адже в них багато пригодницької літератури, яку я дуже люблю. Подобаються твори: “Біле ікло” Джека Лондона, “Мандри Гулівера” Джонатана Свіфта, “Прощайте мої 15 літ” Кампаня. Українські ж книги, як на мене, більше на історичну тематику.

Удома в школярки є власна бібліотека. Більшість книг вона все ж бере в бібліотеці. Але те, що дуже припало до душі, купує. Наразі в колекції юнки — близько 50 книг. Як вона сама говорить, хотілося б більше, проте книги нині дорогі. Підбирати книги допомагають Валентині бібліотекарі, батьки та друзі. Багато чого вибирає сама, а потім так само радить знайомим. Коли є вільна хвилинка, то Валентина проводить її за книгою. Якщо сюжет захоплює, то за три дні, запевняє, може прочитати більше 300 сторінок.

– Не розумію тих людей, котрі думають, що читати не треба, – каже дівчина. – Стільки книг я не брала в бібліотеці, нудних ще не бачила. У кожній із них можна знайти щось особливе. І комп’ютер чи фільм їх не замінять друкованого тексту. Адже в книгу ти ніби сам переносишся і відчуваєш себе головним героєм.

«20 хвилин»