Таке трапляється: пригадаються раптом події, що, здавалося б, погано узгоджуються одна з одною. Але у твоїй свідомості вони чомусь поєднуються. Цілком природно й органічно.

Нещодавно на сайті повідомлялося про, загалом, звичний для наших автошляхів випадок: надміру вразливий і поза всяку міру нахабний власник “крутого” авто перекрив рух іншому учаснику дорожнього руху і, під приводом того, що останній “неповажливо” поставився до нього й намагався “підрізати”, вимагав просити вибачення не лише у нього, а й у його дружини (лицар!). А відтак вдарив опонента в обличчя. Тепер гонористому “шоферюзі”,  інкримінують грубе порушення громадського порядку, скоєне з особливою зухвалістю та цинізмом.  Хочеться сподіватися, йому таки “воздасться по заслузі”.

Може видатися трохи дивним, але коли я прочитав цю інформацію, мені чомусь пригадався  не позбавлений патетики виступ відомого місцевого діяча на підтримку викладання християнської етики в школі. Мабуть, на його думку, це є гарантією виховання морально здорового покоління – без привнесених ззовні понять і “понятий”, чужих нашим традиціям смаків і уподобань. Це, взагалі, не викликало б заперечень, якби лише давало належний результат. Але чомусь думається, що оті шкільні уроки матимуть такий же ефект, як колишні виховні години та інші надміру заформалізовані заходи ще радянської пори. Нинішнє покоління акселератів чудово бачить і розуміє різницю між тим, що їм втовкмачують в голову через те, що “так треба” і реальним станом справ. Цілком можливо, нащадок отого моторизованого нахаби, який вчинив дуже швидкий і не дуже праведний самосуд на дорозі, теж висиджуватиме  на отих благочестивих уроках. І навіть буде здатний повторити істини і заповіді, яких його там навчатимуть. Однак навчатимуть в проміжку приблизно від 9.00 до 16.00. А поза тим часом він бачитиме надихаючі приклади поведінки свого татуся і йому подібних.

Боюся, що вони виявляться більш дієвими, ніж увесь курс християнської етики…

Ігор Дуда