“Наполі” – “Шахтар” – 3:0

Майже всі прогнозисти, які передрікали невтішний для “Шахтаря” результат матчу в Неаполі, навряд чи сподівалися, що і їхнього песимізму виявиться недосить для передбачення сюжету поєдинку. Це було майже класичне “Почали за здравіє, а закінчили за упокій”. Справді, хід гри у першому таймі й те, як гірники досить вміло її контролювали, зовсім не передбачав таких катастрофічних цифр на табло після фінального свистка. А вони могли бути й ще гіршими – коли після двох пропущених в останній десятихвилинці голів гра у підопічних П.Фонсеки зовсім розклеїлася і вони фактично здалися на милість переможців…

Все ж у першій половині можна було сказати, що футболісти “Шахтаря” почувалися  доволі впевнено. Навіть попри деяку ігрову перевагу господарів, до якої їх зобов’язувало турнірне становище, гірники знаходили можливості для своїх звичних групових контрвипадів, які таїли в собі значну гостроту. Не бракувало і ударів у площину воріт “Наполі”. Однак пострілам Тайсона, Фреда і Марлоса бракувало чи то сили, чи спрямованості в кут, і, не виключено,  що після матчу бразильське тріо кусало лікті – звичне заняття в ситуаціях, коли змінити нічого не можна. Досить чітко і злагоджено діяв у першому таймі й захист українського чемпіона. І перед свистком на перерву виникла ілюзія , що все для “Шахтаря” закінчиться добре…

Тим більш несподіваним і  прикрим було розчарування.  Що сталося з командою після перерви – важко сказати. Навряд чи Фонсека у роздягальні дав установку: “Всі назад і відбивайтеся, як можете”. Однак щось дуже подібне почало спостерігатися на полі. Господарі різко додали у швидкості і – пішло-поїхало… На 55 хвилині мініатюрний Інсіньє (чомусь за повної відсутності опору з боку захисників і опорного хавбека “Шахтаря”) наочно продемонстрував нашому бразильському тріо, як треба бити, щоб голкіпер лише провів м’яч очима. Пропущений гол одразу змусив згадати ще одну прикру властивість команд з України: всі вони, чи то збірна, складена з “автохтонів”, чи “бразильська діаспора” “Шахтаря”, пропустивши гол, неначе “здувається”, виявляючи повну ігрову безпомічність. Хтось може заперечити: “А як же у двох матчах з Фейєноордом? Тоді гірники теж пропускали першими, однак потім сповна надолужували втрачене”. За всієї поваги до голландського клубу, порівнювати його з нинішнім лідером італійської Серії А аж якось непристойно. Провівши кілька замін, неаполітанці ще пришвидшили темп, і в останній десятихвилинці він став для гравців “Шахтаря” непосильним. Значна перевага у швидкості ніг і думки дала змогу господарям розіграти стрімку двоходівку, що завершилася влучним ударом поляка Зелінскі на 81 хвилині. “Наполі” на цьому не заспокоївся і через 2 хвилини остаточно нокаутував деморалізованого суперника зусиллями Мертенса за відчайдушної спроби П’яткова врятувати ворота і повного потурання захисників…

Вкотре вже сувора дійсність гри перекреслила оптимістичні прередматчеві начерки експертів у студії каналу “Футбол”. Втім, наразі доля “Шахтаря” – в його власних руках. Останнє випробування – домашній поєдинок з “Манчестер Сіті”, який нині наводить страх на всіх і в англійській Премє’р-лізі, і в Європі, рідко кого “відпускаючи” без 2-4 забитих м’ячів. Є надія (доволі примарна), що підопічні Х. Гвардіоли поставляться до останнього і нічого не значущого для них матчу з “прохолодою” і не будуть надто надриватися. Можна також припустити, що у гравців “Фейєноорда” прокинеться гонор, і вони забажають на власному полі здобути хоча б одне-однісіньке очко за весь турнір та “пригальмують” “Наполі”, допомігши тим самим “Шахтареві”. Але все це – з непевної і драглистої царини “якщо” і “за умови”. Сподіватися гірникам, передусім, слід на  власну гру. З нею ж, як свідчать вирішальні стадії поєдинків з по-справжньому сильними суперниками, у “Шахтаря” відчутні проблеми…

Ігор Дуда