На одному з  поданих фото – екстренне зібрання Групи з національної безпеки США в ситуаційнім кабінеті Білого дому. Серед інших можна впізнати напружені й гранично  сконцентровані обличчя Барака Обами, Джо Байдена, Гіларі Клінтон.

Дата цієї надзвичайної події – саме день, точніше ніч на 2 травня 2011 р.  І спостерігають поважні американські урядовці не матч з бесйболу чи американського футболу, а операцію з ліквідації тогочасного терориста №1 – Усами бен Ладена у його таємному сховищі в Пакистані. 

Почну майже з кінця. Багатьох з нас, звиклих до довільного обходження із законами,   щиро дивує  схильність американців дотримуватися усіляких процедурних приписів – приміром, якщо при затриманні злочинця йому не буде повідомлено про його права, суд може лише на цій підставі звільнити його. От і вже після ліквідації ініціатора і натхненника терактів 11 вересня 2001 р. лунали голоси (і не лише від “Amnesty International”) про те, що бен Ладена треба було не вбивати, а взяти живим; що той факт, що він, побачивши групу захоплення, кинувся у кімнату, де у нього лежали улюблений АКС74У і пістолет Макарова, зовсім не обов’язково свідчив, що він скористається ними; що, може, він хотів здатися, що… Далі наводився ще ряд міркувань, які просто-таки тягне назвати “збоченнями демократії” і через які звихнених на ній американців може в перспективі очікувати ще не один аналог 11.09.2001… Звихнених, та все ж не до самовбивчого ідіотизму: після того ж  сумнозвісного 11 вересня Конгрес США прийняв резолюцію, яка дозволяла президенту використовувати “необхідні й відповідні сили стосовно держав, організацій чи осіб, які брали участь у терактах  9/11”. Барак Обама скористався нею, а ліквідація непримиренного ворога США довела, що Америка нізащо не відмовиться від переслідування своїх заклятих супостатів у масштабах всієї планети, а також стала додатковим козирем президента у переобранні на другий термін. 

Усаму бен Ладена вистежували довго і ретельно. Навіть дуже довго і дуже ретельно. Причому, якщо вірити дуже непоганому фільмові “Ціль номер один” (чомусь саме така версія перекладу англійської назви Zero Dark Thirty, тобто “О пів на першу ночі”), головну роль у пошуках супертерориста відіграла тендітна молоденька жіночка-аналітик,  наділена надзвичайною енергією, впертістю і вмінням переконати скептиків-колег. Тим, хто цікавиться цією темою, можу порекомендувати переглянути стрічку (а заразом констатувати зовнішню схожість головної героїні з однією з місцевих журналісток). Сама операція під назвою “Спис Нептуна” тривала 38 хвилин. А з бен Ладеном після його смерті американці вчинили значно пристойніше, ніж він і його соратники – з тисячами загиблих під руїнами World Trade Centre, останки яких, за свідченням рятувальних команд, доводилося буквально виколупувати ложками… Оскільки жодна країна не погодилося б прийняти його тіло, воно було доставлене на борт авіаносця “Карл Вінсон”, де після омивання і  проведення мусульманських релігійних обрядів, було поховано в північній частині Аравійського  моря. Місця можливого паломництва засновника “Аль-Каїди” точно не буде…

Ігор Дуда