Світ

Перша жінка… над кораблями

Нові віяння гендерної рівності проникають у сфери, куди раніше їм дорога була закрита. Жінка на кораблі – колись таке, в силу численних забобонів, важко, а то й неможливо було уявити, оскільки вважалося гарантією кораблетрощі чи ще якоїсь біди.   Але, як говориться, все тече, і все змінюється. Президент США Джо Байден висунув на посаду керівника Військово-морських сил країни адмірала Лізу Франчетті. Якщо її кандидатуру затвердить сенат, то вона стане першою жінкою в історії ВМС, яка посяде цей пост. Рішення президента стало великою несподіванкою для чиновників Пентагону, однак Байден постарався переконливо обгрунтувати його. “Протягом усієї своєї кар’єри адмірал Франчеті продемонструвала великий досвід як в оперативній, так і в політичній сферах”, – зазначив глава держави, додавши, що вона є другою жінкою в історії ВМС США, яка отримала звання чотиризіркового адмірала. 

Основа для переговорів

Нині будь-які перемовини з Росією здаються нам даремним витрачанням часу. Більше того – можливістю для противника отримати бажану паузу для нарощування своїх мілітарних зусиль.  Однак, як відомо, будь-яка війна, врешті-решт, закінчується тим, що ворогуючі сторони сідають за стіл і про щось домовляються.  Зокрема, президент Чехії Петр Павел вважає, що будь-які досягнення на полі бою в Україні до кінця 2023 року стануть основою для переговорів між Києвом та Москвою. Це, на думку екс-генерала НАТО, відбудеться й через те, що союзники з часом знизять рівень військової підтримки України. “Ми повинні дивитися реалістично: вікно можливостей може закритися до кінця цього року. Не лише через зимові умови, але й через прийдешні вибори в США… Ми також побачимо зниження готовності масово підтримувати Україну більшою кількістю зброї. Усі ці умови, ймовірно, приведуть до висновків: що б не було досягнуто до кінця цього року, це буде основою для переговорів”, –  вважає Павел.

“Відрижка” тиранії

Те, що тиранія доходить до такої стадії, коли починає пожирати своїх, відомо на прикладі Росії вже давно. Оприччина Івана Грозного, дикі забави Петра І у ХХ столітті знайшли продовження у великому терорі часів правління Сталіна, коли “под топор” пішло чимало так званих вірних ленінців. “Відрижка” цього явища спостерігається “на Руси” й нині: слідчий комітет РФ затримав сумнозвісного Гіркіна-Стрелкова, до якого є чимало запитань в українського правосуддя і який визнаний судом Нідерландів одним з винуватців знищення малазійського “Боїнга” в 2014 р. Затриманий Гіркін за звинуваченням у екстремізмі – щоб заслужити таку статтю в нинішній наскрізь терористичній та екстремістській Росії, треба було дуже постаратися. Це при тому, що симпатиком України він аж ніяк не є, але з самого  початку вторгнення РФ в Україну активно критикував керівництво міноборони РФ і особисто Путіна за недостатні, на його думку, зусилля для перемоги над противником. Врешті-решт, цареві-батюшці це, вочевидь, набридло…

Україна

Маніакальна пристрасть

Кримський міст – справжня маніакальна пристрасть Путіна, в тому числі величезною мірою – й пропагандистська. І удари ЗСУ по ньому російський диктатор сприймає вкрай хворобливо. Відповідно, для нас вони мають дуже важливе значення: і суто військове, і психологічне. Свого часу секретар РНБО Олексій Данілов висловив думку, що руйнувати дощенту міст не варто – слід залишити лазівку для окупантів, щоб вони могли втекти ним, коли їх добряче притиснуть. Водночас Міністр оборони Олексій Резніков днями зазначив, що ЗСУ продовжать завдавати удари по окупованому росіянами Криму та Кримському мосту, оскільки це потрібно, щоб зруйнувати логістику ворога.”Всі ці цілі є офіційними, тому що удари по них зменшать спроможність росіян воювати проти нас і допоможуть врятувати життя українців… Це цілком нормально – руйнувати логістичні маршрути ворога, щоб зупинити його можливості отримати боєприпаси, пальне, продовольство. Тому ми будемо використовувати цю тактику проти них”, – заявив він.

Ще один недруг

Як би не хотілося нам вважати Китай стороною, що займає хоча б нейтральну позицію в питанні російсько-української війни, з’являється дедалі більше ознак того, що КНР  потайки (з типовою китайською хитрістю) постачає Росії конче необхідне їй обладнання для виготовлення озброєння. За словами військового експерта Романа Світана, нині чітко окреслилося коло країн, які виступають на боці нашого ворога. Це – Іран, Білорусь, Північна Корея і Китай. За словами Р.Світана, не варто тішити себе ілюзіями про якийсь нейтралітет Китаю, а цілком доречно занести його до переліку наших недругів, перервати з ним зв’язки і ставити питання про введення проти нього усього діапазону міжнародних санкцій. На думку експерта, китайці будуть підтримувати Росію лише до певного часу  – достатньо їм буде зрозуміти, що існує реальний ризик втратити ринки у Європі, як вони дадуть задній хід. Що сказати на це? Вже віддавна підмічено, що у аналітиків, починаючи від Арестовича, усе виходить гладенько і обнадійливо…

Тернопілля

Усе стабільно

Коли повертаєшся після кількаденної відсутності в рідний Тернопіль, то з приємністю констатуєш, що тут усе відбувається так, як і раніше. Тобто, спостерігається певна стабільність – ознака, яку чи не найбільше цінуєш у доволі поважному віці. Як і раніше, тут буває доволі небезпечно перетнути вулицю навіть на пішохідному переході – можуть запросто збити, а на додачу ще й втекти з місця пригоди. Як і раніше, можуть затримати чарівну даму за кермом автівки  добряче “підшофе” в момент романтичної  прогулянки містом якраз (о, які дрібниці!) в період дії комендантської години. Та ще й з показником проміле алкоголю в крові, якому міг би позаздрити не один чоловік. Як і раніше, наділені владою, можливостями, а також неабияким вишиванково-патріотичним гонором діячі залюбки спеціалізуються в царині незаконного виготовлення і збуту підакцизної продукції – цілком ймовірно, за посильного невтручання-сприяння правоохоронців. А інші, не такі показово гонорові, але не менш спритні заповзялися приторговувати такими вкрай необхідними нині кожному обивателеві речами, як автоматами Калашникова. Як і раніше, прокурори вперто натягують на себе шати безкорисливих правдолюбців, опротестовуючи надто м’які вироки судів щодо високоповажних підозрюваних, наперед знаючи результати цих протестів. Словом, усе як і раніше. Усе стабільно. Ну, що ще потрібно людині в поважному віці?