Незвичний лемківський говір, автентичні українські однострої, народна музика та співи – усе це фестиваль «Дзвони Лемківщини». Цьогоріч на етнічне свято з’їхалося більше тридцяти тисяч людей з різних куточків не лише нашої держави, а й світу. Журналіст телеканалу ІНТБ Мар’яна Том’як про головне лемківське дійство: «Тринадцятий рік поспіль у урочищі Бичова, Монастириського району співають, танцюють та веселяться: тут відбувається традиційна лемківська ватра».

.

Бандуристка Надія Кулик гордиться своїм походженням: «З’їжджаються люди зі всього світу, об’єднуються лемки, любляться, я щаслива, що я лемкиня, горджуся тим, що передаю молодому поколінню лемківську говірку, лемківські народні пісні».

Лемко Микола Букацкий з м. Хмельницький сюди приїжджає за емоціями: «Тут піднімається цей тонус, ти вбачаєш, що тут радість, благополуччя є і натхнення, і хочеться постійно приїжджати в це місце, любуватися, проходити святинями цими, і зустрічатися з своїми людьми».

«Лемківська Ватра» – це вибух українського духу та націоналізму, кажуть гості фестивалю. Для тих, хто хотів відпочити від танців та співів, на території урочища продавали етнічні сувеніри. Згадку про свято можна було вибрати на будь-який смак: це і вишиванки, і вироби з дерева, і розфарбований за народними мотивами посуд.

На святі були присутні і майстри народних ремесел. пані Параскевія Бербеничук з м. Космач одна з них: «Багато їжджу цими фестивалями, сама вишиваю і помаленьку».

Думку продовжує і пані Марія Кафнікевич з м. Коломия: «Ми  є народні майстри, в нас йде по родині, вже сьоме покоління. Ужиткова посуда, макітри, миски, глечики, тарілочки, горнятка, всьо самі робимо».

А ось пан Віталій, з Косівського району, приїхав на фестиваль із дримбами. Такий своєрідний музичний інструмент чоловіка навчив виготовляти батько. А тепер цим мистецтвом захопився внук.

Віталій: «Іграти не важко, виготовляти важко».

Вісімдесятитрьохрічна лемкиня Стефанія Новацька щороку приїжджає запалювати ватру. Сама жінка – майстриня, виготовляє українські однострої. У її колекції більше двадцяти народних костюмів.

Стефанія Новацька (село Слобідка, Козівський район): «Розумієте, як я пов’язую, цей костюм, я б назвала, червоний – у лузі червона калина похилилась, а чому червоний, ясно,  червоне – це любов, а чорне це журба, а ще, символізує червоний, коли повстанці боролися, проливали кров на чорнозем, оце червоний і чорний прапор, то мало хто знає, що символізує, це пролита кров на чорнозем».

Політики також не втрачають можливості повеселитися по-лемківськи. Співають народні пісні, куштують запашні страви та живуть у наметах.

Депутат Тернопільської міської ради Тарас Юрик «Дуже добре, що насправді є можливість не тільки лемкам приїхати сюди, але й пройнятись тими позитивними емоціями, набратись цих позитивних емоцій, і насправді відчути увесь цей колорит української культури».

А депутат Тернопільської обласної ради Степан Барна сам є лемком: «Ми в такий спосіб декларуємо про те, що ми є, і ми намагаємся зберегти нашу культуру, наші традиції, бо повірте дуже складно через 60-70 років збиратися і все одно зберігати ту автентичність, яка була народжена нашою землею і яка сьогодні не знаходиться, на жаль, у складі України».

Тарас Стецьків, депутат Верховної Ради України: «Я знаю, що цей фестиваль лемківської пісні вже існує 13 років, і я маю величезну приємність, що я тут був, це з одного боку дуже погано, що я так пізно приїхав, а з іншого є величезна радість, що я побачив наскільки добре лемки вміють тримати свою ідентичність, зібралися лемки з усіх куточків, де вони живуть, як вони добре зберігають свою традицію, свою вишиванку, пісню».

Ті, хто хоч раз побував на фестивалі «Дзвони Лемківщини» обов’язково приїдуть в урочище Бичова і наступного року, переконані люди. Завдяки життю у наметовому містечку, чистому повітрю лісу та запальним народним мотивам на два дні можна відірватись від загазованості міст і відпочити душею та тілом.

ІНТБ