Останнім часом став трохи забобонним і боюся зізнаватися навіть самому собі, що мені подобається цикл передач чи фільми на якомусь телеканалі – ану раптом його візьмуть та й відключать. Або ж попереставляють канали місцями й створять неймовірний хаос.

Захотів, приміром, нещодавно ще раз подивитися знаменитий фільм Френсіса Копполи “Апокаліпсис сьогодні” із сатанинсько-містичним Марлоном Брандо, як канал “TV1000Action” одразу ж  кудись  зник.  9-й канал на моєму телевізорі безслідно щез, вилучений з обігу наче номери уславлених хокеїстів чи баскетболістів із НХЛ чи НБА.

«Ну, друже, – скаже хтось, – нема тобі що робити – лише бавитися дурнуватими американськими “кінами”. Займися чимось серйознішим і взагалі – будь свідомим: подивися “Чорну раду”, наприклад. Чи хоча б “Мартина Борулю”». Взагалі, питання смаків і уподобань, як стверджує народна приказка, не може бути предметом суперечок – скільки кумів, стільки й умів. І справа в даному випадку не в моїх космополітичних  кіносимпатіях, а у  прояві звичної для нас неповаги до людей. Повсякденної і повсюдної. І канал можуть відключити, і  якийсь серіал обірвати на найцікавішому місці… Майже як в дитинстві, коли батько чи мати переривали читання мені на ніч захоплюючої історії саме тоді, коли пірати мали от-от захопити корабель, обіцяючи дочитати наступного дня. Але тоді я спокійно засинав, знаючи що завтра обов’язково почую продовження улюбленої історії. Звичайно, вимагати від наших телебосів материнської чи батьківської любові до своїх клієнтів – наївний ідеалізм. І в даному випадку мали б діяти не якісь там сентименти, а чіткі правила відносин між споживачем послуг і їхнім продавцем. Коли  отримуєш пакет з переліком каналів, які тобі зобов’язується транслювати провайдер, то сподіваєшся, що все, що вказане, зможеш побачити. В угоді не попереджається, що через деякий час цікавий тобі канал можуть раптово  відключити. Це робиться  майже так, як сільський злодюжка обкрадає свого роззяву-сусіда: поцупив лопату, почекав, якою буде реакція – все тихо; ага, раз так, то вкраду сокиру, а там, може, і в комору залізу… Постачальники телепродукції діють приблизно за такою ж схемою: відключили один канал, потім другий, ще через якийсь час – третій… Солідна фірма чи установа могла б і замислитися над тим, що непогано було б якось перепросити клієнта, або ж хоча б пояснити йому таке, як не крути, зловживання довірою, але… де її оту, по-справжньому  солідну,  відшукати зі свічкою вдень? В одному можна бути цілком певним – в тому, що оплата за телекомунікаційні послуги  періодично зростатиме. Тут помилитися і обманутися у своїх очікуваннях ніяк неможливо – ринок в українському варіанті та ще й з тернопільським колоритом.

Ігор Дуда