Секрети вишивання у тернопільській родині Онисько передають із покоління у покоління.

Вишивали моя мама і бабуся. Пригадую, як ввечері до нашої хати в селі на Борщівщині, сходилися сусіди: дивилися на роботу і самі вчилися, – розповідає Любов Онисько. – За вишиванням вони обидві сиділи довгими вечорами.

Має майже тисячу робіт

Сорочки, рушники та інші вишивані вироби Любові Онисько нині “живуть” не тільки в Україні, а й за кордоном – у близькому та далекому зарубіжжі, – пише “20 хвилин”. Загалом у доробку жінки – близько тисячі робіт. Майстриня навчила вишиванню доньок — Мар’яну та Іванну. Окрім чоловічих і жіночих сорочок, рушників, картин, мережаних суконь, дівчата оздоблюють вишивкою ляльок та різні жіночі “прибамбаси” – шкатулки, гребінці, дзеркальця. Часто поєднують традиційну борщівську вишивку із новими техніками.

– Я придумала, як оживити вишивкою жіночі туалетні аксесуари, – ділиться власною ідеєю Мар’яна. – Це гарно доповнить роботу різьб’яра. Так, дерев’яну ручку люстерка чи гребінця я оздоблюю вишивкою у стилі середньовічного бароко.

Серед авторських робіт дівчини — ляльки-мотанки, з якими вона не розлучається на роботі.

– Працюю в офісі, чимало часу сиджу за комп’ютером, – продовжує дівчина. – Трави, які є у ляльці – чебрець, мати-й-мачуха, м’ята — заспокоюють та очищують повітря біля мене. А барвистість вишитого одягу милує око.

Вишивати картини-клони, тобто однакової речі майстрині не люблять.

– Вишивання нагадує роботу художника, – розмірковує дівчина. – Самого натхнення мало. Має бути ідея. Треба також підготувати полотно, прорахувати розміщення візерунка, підібрати нитки. Вибрати слід і вдалий час для роботи. Наприклад, підбирати нитки варто вдень, бо ввечері гама кольорів виглядає зовсім по-іншому.

Вишиття гуртує родину

Родина Онисько часто збирається за роботою разом.

– Сідаємо та вишиваємо втрьох, кожен – своє, – каже співрозмовниця. – Цікаво, що у кожної із нас – свій “почерк”, навіть хрестики виходять різними.

Любов Онисько переконана, що вишиванки завжди будуть актуальними та модними. Каже, що у гардеробі кожен мріє мати навіть не одну сорочку, а кілька вишитих речей.

– Колись носили вишиванки і в будні, і у свята, – розповідає жінка. – На щодень одягали прикрашені конопляними нитками, а у вихідні — барвисті, розшиті складними узорами.

Відомо, що орнаменти майстри обирали не випадково. На виробах родини Онисько теж “закодовані” стародавні знаки родючості, щастя та багатства.

– Ще мати мені розповідала, що кружечок на рушнику — це Сонце, сила, знак багатства, а хвильки – вода, добробут, – пригадує пані Онисько. – Найпопулярнішими були знаки землі, води та неба.

Наостанок вишивальниці нагадали, що братися за виріб треба у гарному настрої та робити все з любов’ю. Адже тільки тоді той витвір подарує добро та щастя.