Потягом він прибув до Тернополя, аби побачити віч-на-віч свою віртуальну обраницю. Але місто його закрутило у такий коловорот подій, що, мабуть, він ніколи сюди уже не повернеться…

Сирієць називався Патріком, хоч за документами у нього довге мусульманське ім’я. На Тернопільський залізничний вокзал зійшов з одеського поїзда. Як згодом буде встановлено, сирієць був студентом запорізького вузу. Дівчина на ім’я Таня, до якої приїхав, по мобільному повідомила, що вона за межами міста, а тому нехай на зустріч не сподівається. Патрік був розчарований, не знав, куди податися. Якийсь чоловік, спостерігаючи за розгубленим іноземцем, запропонував йому нічліг – кімнату на вулиці Володимира Великого. Іноземець погодився.

Про такі квартири не вельми добре відгукуються сусіди. У них гамірно, щоразу нові мешканці, бувають пиятики, шум… Саме у таке житло потрапив Патрік. Тут мешкали, окрім господарів, люди циганської національності та ще якийсь чоловік на ім’я Річард. Патріку виділили окрему кімнату.

Дивно, але сирієць затримався у цій квартирі на два тижні. Господині розповідав про якийсь бізнес і не поспішав виселятися. Але і не платив за проживання.

Про нахабного іноземця дізнався частий відвідувач гамірного житла Арсен. Цей 33-річний рівненчанин декілька років тому осів у Тернополі. Не мав тут постійного проживання й роботи, у 2005 був судимий Тернопільським міськрайонним судом за крадіжку (тоді йому призначили 800 гривень штрафу, який досі не сплатив). Тож  Арсен на правах приятеля господарів взявся наводити «справедливість». Іноземцю навіть здалося, що Арсен – міліціонер. Бо той був одягнутий у чорну форму (так одягнуті охоронці), мав якесь посвідчення. Власне, ці обставини згодом ретельно перевіряли правоохоронці, однак те, що Арсен видавав себе за міліціонера, не підтвердилося.

Коли Арсен почав перевіряти документи іноземця і вміст його кишень, той страшенно репетував і побіг на кухню, де були інші мешканці. Пояснював, що без свідків «перевіряльник» йому підкладе у кишеню наркотики, і тоді чекай лиха.

Але Арсена цікавили гроші іноземця. Він вигорнув з гаманця усі кошти, банківські картки. Заштовхав іноземця у його кімнату і взявся за інквізицію. Увімкнув праску, і бідолашний Патрік збагнув, що його чекає… Удар звалив його на ліжко. Нападник ще раз вдарив його в обличчя.  Розмахував перед ним ножем, приставляв до шиї, погрожуючи вбити. Взявши ракетку для великого тенісу, сказав, що зґвалтує його.

Усе відбувалося у присутності інших мешканців, і ніхто не намагався захистити іноземця. Від розпеченої праски та ракетки врятував Патріка прихід його знайомої. Але до того часу Арсен, користуючись безпомічністю заляканого Патріка, повитрушував його сумки, за допомогою викрутки відкрив чемодан, де було дві тисячі доларів. Гроші забрав і наказав принести ще десять тисяч гривень, бо інакше уб’є.

Іноземець вибіг із квартири, як із пекла. Побіг у міліцію та прокуратуру писати заяви. Арсена затримали, порушили кримінальну справу.

Недавно над Арсеном відбувся суд. Патріка не було на жодному судовому засіданні, хоч міліція декілька разів надсилала запити про розшук, у тому числі і в Запоріжжя, де він навчався, але жодної інформації про потерпілого не роздобула.

Підсудний визнав вину. Його засудили за двома статтями Кримінального кодексу – за розбійний напад та вимагання з погрозою убивства – до трьох років позбавлення волі.

Ольга КУШНЕРИК, «Свобода»