До столиці Франції тернополянин поїхав у справах. Ігор Банзерук був учасником Європейського єврейського форуму, що пройшов у квітні в передмісті Парижа.
– На форумі було 70 представників з України, – розповідає чоловік. – Зокрема, Олександр Фельдман, народний депутат Вадим Колесніченко, політолог Дмитро Видрін, екс-депутат Георгій Крючков, губернатор Харківщини Михайло Добкін. І, звісно, президент Європейської ради єврейських організацій Ігор Коломойський.
Якихось три з половиною години перельоту, і туристи приземлилися в аеропорту Шарля де Голля. Коли зійшли з трапу літака, потрапили в справжню весну. Там було набагато тепліше, ніж удома. Все довкола зеленіло і цвіло. Парижани ходили в одязі на короткий рукав.
Рідні бачили в новинах
У передмісті французької столиці зібралося близько тисячі делегатів із 28 країн: представники єврейських громад, депутати Кнесету, політики, рабини, студенти і багато молоді. Усі жваво дискутували і розглядали різні аспекти єврейського життя: від освіти до музичних смаків, політики до внутрішніх проблем Ізраїлю.
– Всього було близько тисячі делегатів. Великий зал вмістив усіх, – продовжує тернополянин. – Потім рідні розповідали, що бачили мене в сюжеті новин.
Учасники форуму обговорювали проблеми єврейських громад. В усіх країнах Європи вони – майже ідентичні.
– Єдине, що в Тернополі немає молитовного будинку. Ми вже вісім років просимо про це владу. Але наразі безрезультатно, а до 1939 року єврейській громаді належало дві синагоги і десятки молитовних, шкільних та медичних закладів, які збереглися донині – зауважує Ігор Банзерук. – Наша обласна община налічує 718 людей. Це офіційна цифра, тобто лише ті, хто подав заяви. Насправді ж вона більша у чотири-п’ять разів. На конференції народні депутати Болдирєв та Колесніченко порадили Голові єврейської громади не просити у міської влади повернути у власність громади хоча б одне приміщення, а вимагати це у судовому порядку.
Наче повернулися в дитинство
Українська делегація проживала у тризірковому готелі “Нью-Йорк”, що в європейському “Діснейленді”.
– По сусідству з нами оселилися німці та англійці, – пригадує співрозмовник. – Потім вони казали, що не задоволені сервісом. Мовляв, у номерах стоять навіть двоярусні ліжка.
Перед відльотом додому українці провели кілька годин у “Діснейленді”. Ця казкова країна умовно ділиться на п’ять частин: “Землю пригод”, “Землю фантазії”, “Землю відкриттів”, “Прикордонну землю”, “Дикий Захід” і головну вулицю – Мейн Стріт. Вона нагадує американське містечко XIX ст. У кожній з “республік” – свої рослини, архітектурний стиль і персонажі. Біля “Індіани Джонс” “живуть” військові, на Дикому Заході – ковбої та золотошукачі. У “Землі фантазій” – Білосніжка і семеро гномів. Усі персонажі – винятково дружелюбні. До дорослих ставляться, як до малечі: посміхаються, жартують, корчать кумедні гримаси, розігрують сценки.
– Коли служив у Німеччині, бував у прототипі “Діснейленду” – “Хайде-парку”, що за 70 км від Гамбурга, – ділиться спогадами Ігор Банзерук. – Але французький парк розваг більший і цікавіший. Ми наче повернулися в дитинство. Ми каталися на гірках, різних атракціонах.
Особливо чоловікові запам’ятався космічний корабель. Каже, залишилося море вражень!
Вежа відсвяткувала 122 роки
– Мені розповідали, що Париж – досить брудне місто. Насправді, це зовсім не так, – каже українець. – Ми не замовляли екскурсії. Просто гуляли п’ять-шість годин паризькими кварталами, милувалися архітектурою і дихали “порохом століть”. Всюди було дуже чисто!
За весь час чоловік не бачив на дорогах жодної великої машини: ні хаммера, ні лендкрузера. Всі авто були компактні, на двоє дверцят: “Мерседеси-смарти”, “Пежо”, “Сітроени”.
– Головна візитка Парижа і символ Франції – Ейфелева вежа – напередодні відсвяткувала день народження, – додає Ігор Банзерук. – Адже 31 березня їй виповнилося 122 роки.
Цікаво, що спершу ця “залізна леді” мала слугувати лише вхідною аркою паризької Всесвітньої виставки 1889 р. Через 20 років її планували знести. Але споруду врятували радіоантени на верхівці.
Більше 40 років Ейфелева вежа мала статус найвищої споруди в світі. Доки в 1930 році її не “переміг” нью-йоркський “Крайслер Білдінг”. Вага металевої конструкції – 7300 тонн. Нині з цього металу, за підрахунками конструкторів, можна було б звести одразу три вежі.
– Коли ми піднімалися ліфтом на вежу, то часто чули російську мову. У натовпі було багато поляків, перуанців, американців, канадців, – продовжує співрозмовник. – Причому довга черга рухалася дуже швидко.
На 300-метровій висоті були вказані відстані до міст різних країн світу. Так, столицю України, як бачив турист, відділяють від Парижа 2034 км, Прагу – 890, а Канберру – аж 16920.
– Потім ми попрямували до Тріумфальної арки. Під нею весь час горить вічний вогонь, – підсумовує чоловік. – На жаль, на більше не вистачило часу. Сподіваюся побачити більше наступного разу. Париж – надзвичайне місто. Туди хочеться повертатися знову і знову.
Loading ...