Наші милі  реалії такі, що мимоволі починаєш відчувати антипатію до, здавалося б, нейтральних слів – надто вже їх запаскудили своєю практикою люди. Отож вже давно терпіти не можу часто вживаних  “крутий”, “активний”, “діловий”. А віднедавна відчув антипатію й до слова “солідний”…

Любо дивитися, як поводять себе ті, кого можна віднести до категорії нинішніх господарів життя. Рівень претензій – від високого і  до дуже високого. Рівень нахабства – від дуже високого і до захмарного. Рівень виховання – нижче плінтуса. Нинішній стан суспільства більшого не вимагає, отож можна жити в своє задоволення. Тобто перти як танк, не зважаючи на інших.

З однією з таких істот доля випадково звела мене нещодавно. Двері майстерні мого знайомого (до речі, справжнього майстра своєї справи) рвучко розчинилися і у приміщення увійшла особина з настільки пихатим виразом  фізіономії, що, здавалося, от-от лусне від відчуття власної значущості. Прибулець одразу ж, з порога повідомив, що сюди невдовзі завітають декілька “солідних клієнтів”. Як можна було зрозуміти, йшлося про  представників його кола (чи кодла) спілкування. Він навіть не поцікавився, чи це зручно саме зараз – просто поставив  до відома.

Спостерігати за його нахрапистою манерою, густо замішаною на зневазі до інших, було, скажу вам, справжнім задоволенням. Настільки сильним, що невдовзі я вже опинився надворі. А вже там довго злобував на себе через те, що не спромігся в потрібний момент на якусь різку репліку, щоб хоч трохи збити пихатість з цього “героя нашого часу”.  Відтак згадав відому фразу “Нахабство – друге щастя” і ще більше впав на дусі, адже такого “щастя” у нас нині – понад усяку міру.

А слово “солідний” для мене відтепер також перемістилося в категорію негативу…