Україна – Бельгія – 0:0

Пролог

Одразу (щоб трохи втішити себе) спробую увімкнути в собі “космополіта без племені і роду”. Скажіть щиро: Євро-2024 дуже багато втратить без збірної України – такої, якою вона постала на турнірі? Оті приблизно 75-80% ігрового часу нудоти (разом з неймовірною кількістю браку) в усіх трьох матчах, що вона їх продемонструвала, були б достатнім обгрунтуванням продовження її перебування в Німеччині? Наша команда мала більше підстав претендувати на вихід у play off, ніж несподіване відкриття турніру – збірна Грузії,  з її яскравою і сміливою грою?   

Якщо ви так вважаєте, то – скидаю капелюх перед вашим футбольним патріотизмом.

Я ж вважаю, що порівняно почесні 0:0 з Бельгією суто з точки зору психології – це краще, ніж цілком ймовірні 0:3 (а то й більше) від Англії чи Франції у 1/8.

Тепер можна буде подивитися чемпіонат спокійно, без хапання за голову (чи за серце)…

До гри

У висловлюваннях наших футболістів перед матчем оптимізму, загалом, не бракувало.

Андрій Ярмоленко: “Я вважаю, що дисципліна бʼє клас. Якщо ми зіграємо так, як нам потрібно, у захисті та атаці, то у нас є всі шанси на перемогу“.

Сергій Сидорчук: “Бельгія дуже сильна в атаці, але у них є деякі проблеми в обороні. Ми можемо використовувати це у своїх інтересах”.

Георгій Судаков: “Якщо ми проведемо свою найкращу гру і не будемо нікого боятися, то, дума, в нас є великі шанси на позитивний результат”.

Суто із забобонних міркувань “Червона рута” перед грою в Штутгарті викликала недобрі передчуття – 17 червня вона так само дзвінко лунала в Мюнхені перед матчем з Румунією.

Чи можна було уявити ще у березні, що у вирішальному матчі збірної України в групі на Євро-2024 доведеться обійтися без Зінченка, Мудрика і Циганкова (перший все ж вийшов у другому таймі – без помітного ефекту)?

Перед останнім туром часто доводилося читати, що у паралельному матчі Румунія і Словаччина “розпишуть” нічию, яка влаштує обох. Так, зрештою, і сталося. За цих умов перед збірною України стояло невблаганне в своїй категоричності завдання: обов’язково перемогти бельгійців. Вони, напевно, дуже хотіли цього, але… певна категорія  чоловічого населення світу з власного досвіду знає, що “хотіти” і навіть “прагнути” не завжди означає “могти”…

Гра

Сергій Ребров і його штаб вирішили створити, передусім, міцний захист з п’яти гравців. Творити всередині поля були покликані Судаков і Шапаренко, а в нападі вийшли Довбик і Яремчук, які дуже рідко з’являються на полі разом.

Наші почали доволі сміливо, кілька разів наблизилися до воріт бельгійців  і намагалися високо пресингувати. Але потім ніби злякалися отої своєї сміливості, й бельгійці почали прибирати ініціативу до рук. Цьому сприяли доволі часті необов’язкові втрати м’яча українцями. Надійність захисту вдавалося підтримувати; не можна сказати, що де Брюйне, Доку, Лукаку дуже яскраво виблискували на полі (хоча останній таки вийшов на ударну позицію в дебюті матчу), але цього за даних обставин було замало. “В плані переміщення, дисципліни команда Реброва подобається“, – співав у студії коментатор. Вона могла не те що подобатися – просто закохати в себе за ці чесноти. З одним лише уточненням: вони не допомагали досягти результату. Забезпечити його могли б гострі дії в атаці, але… Шапаренко і Судаков у звітному поєдинку дуже, сказати б, скромно, ненав’язливо проявили себе в ролі “постачальників снарядів” для Яремчука і Довбика, без чого ті (особливо форвард “Жирони”) часто виявлялися просто безпорадними. До того ж, будь-якої взаємодії між ними не було й близько. Суто номінально в атаці збірної України був доволі грізний (за іменами) двозуб, але насправді оті два зуби виявилися сильно затупленими. Зокрема, на 42 хв. Яремчук прийняв у зручній позиції (якими треба було дуже дорожити) найгірше рішення з можливих – прострелив на Довбика, який виявився зовсім не готовим до цього.

Бельгійці ж, виникало відчуття, доклали рівно стільки зусиль для досягнення сприятливого результату, скільки було необхідно – при цьому декілька разів серйозно загрожуючи воротам Трубіна. Помітною їхня перевага стала на початку другого тайму – зайве свідчення “ефективності” роботи в роздягальні збірної України в перерві. На 73 хв. нашому голкіперу довелося докласти всю свою майстерність, щоб парирувати небезпечний постріл Карраско.  Щоб підтримати темп, С.Ребров провів цілий ряд замін, однак явно відчувалося, що найкращі часи Ярмоленка вже позаду; що Малиновський підійшов до Євро не в найкращому стані; що Ванат все ще незатишно почувається в головній команді країни, а, можливо, й “сируватий” для неї. Наші у заключній десятихвилинці активізувалися попереду (іншого просто не залишалося), але спробам Судакова, Ярмоленка і Малиновського забракло влучності. Останньому, можна сказати, просто не пощастило: закручений ним з кутового м’яч ледь було не перетнув лінію воріт бельгійців. Але “ледь було не” в футболі не прирівнюється до гола…

Тим часом матч Словаччина – Румунія благополучно добіг нічийного кінця і стало остаточно зрозуміло, що навіть 4 очки за деяких розкладів не дають змоги вийти у play off (в той час, як з  групи А туди могла пролізти Угорщина з  3-ма пунктами – якби не сенсаційна перемога вже згаданої Грузії над Португалією. Такі ось химери регламенту турніру). Але ще більше переповнює досада вперемішку зі значною дозою злості на футболістів (представників “найкращої збірної України за всю історію”) і тренерів. Невже вони думали, що на груповому турнірі Євро матчів стільки ж, скільки в регулярному чемпіонаті бейсбольної ліги США MLB (162), і поразка в окремому з них не має особливого значення?

Якщо раптом так, то саме час пересвідчитися у помилковості цієї думки.

І обробити перекисом водню лікті, які вже, мабуть, добряче собі покусали …

Епілог

Ну, то як, Євро-2024 дуже багато втратить без збірної України – такої, якою вона постала на турнірі? Оті приблизно 75-80% ігрового часу нудоти (разом з неймовірною кількістю браку) в усіх трьох матчах, що вона їх продемонструвала, є достатнім обгрунтуванням продовження її перебування в Німеччині?

Якщо ви так вважаєте, то – скидаю капелюх перед вашим футбольним патріотизмом.

Тепер залишається втішатися тим, що можна буде подивитися чемпіонат спокійно, без хапання за голову (чи за серце).

Отож, вмощуйтеся зручніше і дивіться…

Пари 1/8 фіналу (за сіткою)

30 червня. 22:00. Іспанія – Грузія

29 червня. 22:00. Німеччина – Данія

01 липня. 22:00. Португалія – Словенія

01 липня. 19:00. Франція – Бельгія

————————————————-

02 липня. 19:00. Румунія – Нідерланди

02 липня. 22:00. Австрія – Туреччина

30 червня. 19:00. Англія – Словаччина

29 червня. 19:00. Швейцарія – Італія